Author Archives: Editor Chaplain

Підсумки конференції.

Сьогодні 12.05.2016Р. закінчилась конфенренція!
“ВІЙСЬКОВЕ КАПЕЛАНСТВО В УКРАЇНІ:ПІДСУМКИ ПЕРШОГО ЕТАПУ ІНСТИТУАЛІЗАЦІЇ(2014-2016РР.)”
Більшість присутніх робили доповіді в п’яти секціях.

8 9

№1.Досвід створення і функціонування служби військових священників(капеланської служби)у Збройних Силах України.

№2.Досвід організації душпастирської роботи у Національній гвардії та Державній прикордрнній службі України на тлі ведення антитерористичній операції на Сході України.

№3.Госпітальне капеланське служіння та волонтерство,досвід роботи з учасниками АТО,духовно-психологічна підтримка і реабілітація.

№4.Християнська і соціальна підтримка сімей учасників АТО.Капеланство і проблеми реабелітації демобілізованих військовослужбовців.

№5.Перспективи створення капеланської служби в підрозділах Національної поліції та Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

7 6

Учасники розповіли про свій досвід та практику яку вже придбали в ході служіння.Також розповідали про виникнення проблем та пропоновані методи їх вирішення.В кінці були доповіді голів секцій та прийняття резолюції конференції.

4 2

Після опрацювання матеріалів їх буде надіслано у відповідні органи!

1
Молимось за Божу волю друзі!


Капеланство набирає оберти.

11-12 травня пройшла конференція на базі Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

1 5

Це міжнародна науково-практична конференція.
“ВІЙСЬКОВЕ КАПЕЛАНСТВО В УКРАЇНІ:ПІДСУМКИ ПЕРШОГО ЕТАПУ ІНСТИТУАЛІЗАЦІЇ(2014-2016Р.Р.)”

4 3

Виступи представників різних церков та конфесій!
Рада у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України.
Всеукраїнське міжконфесійне релігійне християнсько-військове братство.
Дуже цікаво слухати досвід різник капеланів!

2 6
Чудовий час,справа яка нас об’єднує вірю в те що капеланство виросте та перейде на нові рівні!


Молитовна конференція.

02.05.2016 р У Дніпропетровську відбулася молитовна щорічна конференція церква “Нове Покоління”.

2 4

Це був гарний час і хороший привід зустрітися капеланів і волонтерів батальйону! Люди з різних міст і підрозділів приїхали на стадіон “Метеор” прославити Господа, помолитися за нашу країну.

1

Дуже багато людей прийняли Ісуса Христа в своє життя. Була молитва за зцілення, були люди, хто отримав це. Випускники МБК отримали сертифікати про закінчення навчання.

6 5

Алекс Білий отримав нагороду “За Служіння Богові и Україні”. Добре, коли тисячі людей збираються на стадіоні для того, щоб славити Господа !!!
Я дуже радий був побачити кожного капелана і волонтера, робимо добро разом для людей, країни і Господа!


ЗОНА АТО. Євангелізаційний крусейд 20-23 квітня 2016 рік.

20-те квітня. Два екіпажи виїхали з різних місць, одна машина- два служителя з Білої Церкви, друга машина- три служителя з Бердянська, зустріч та ночівка запланована в Краматорську. Нас прихистили на ніч добрі люди: Сергій, Надя та ще знайомства з чудовими людьми, загальні молитви та, як завжди авторські пісні благословенного Даміра.

Дякую Господу за цих чудових людей, які служать постраждалим від збройного конфлікту, Сергій та Надя поділилися своєю історією, вони продали свій будинок та придбали приміщення побільше, в самому приміщенні проходять і служіння, і проживають люди, які вимушено покинули свої домівки! Господь, благослови діло рук цих благословенних служителів та їхнє служіння!1

Прокинувшись рано та помолившись, ми з капеланами направились в 59-у арт.бригаду, де нас чекав вже благословенний брат Олександр! Крім Олександра в тій батареї ніхто не проповідував Слово Боже, отже домовились, що приїдемо та послужимо!

Артилеристи нас зустріли дуже тепло, гарна вечеря та сауна але ми приїхали не по це, наша ціль була послужити нашим захисникам та прославити Господа! Ввечері був збір в казармі, ми почали своє служіння, те за чим приїхали!

В нас було мобільне структуроване служіння, у кожного була своя задача! Я представив нашу організацію та свідчив про наше служіння в АТО. Дамір грав на гітарі та славив Господа, я молився за бійців. Брат Вася розповів про себе та про славу Господню в його житті, запросив разом помолитися молитвою покаяння!

2

Після того, як захисники прийняли Христа в своє життя, я запросив їх на причастя. Розповідь з біблії про страву, яка зближає з Богом та важливість і відповідальність в прийнятті ломимого тіла та пролитої крові Сина Божого! Івана 6: 54- Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. 55 Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття. 56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той в Мені перебуває, а Я в ньому.

Капелан Григорій свідчив про славу Божу, Дамір грав на гітарі, приблизно чоловік 40 слухали євангеліє, з них прийняло Христа приблизно 20,слава Господу! Залишились ночувати в цих добрих людей!

3

На ранок вже 22 квітня,помолившись за замполіта та начальника штаба, благословили весь особовий склад, зробили загальне фото та поїхали далі! Слава Богу за Олександра, вірю в те, що після АТО, він буде служити Господу дуже якісно!

1

Напрямок Авдіївка- наступне місто, куди ми вирушили!
Людина, до якої ми їхали, з якихось причин не вийшла на зв’язок!
По дорозі ми бачили, як якісь люди біля терикону визбирували вугілля в мішки.
По Божій милості ми проїхали недалеко від шахти Бутовки та потім на відстані дивилися на промзону!
1 2
На блок постах хлопці стоять вже по 2-3 місяці,після зими їхні лиця були загорілими, губи потріскали, а з очей виділялися сльози! Поки я за двох молився, позаду наші капелани приймали молитву покаяння, щирі вояки не могли стримувати сліз. Дуже важко переживати це разом з ними!
1 3
Ще п’ять бійців слухали про Іісуса, а двоє з них стали нашими братами по вірі!
Далі наший шлях лежав до 128-ї бригади в селище Піски, спілкуючись з замполітами, домовились про служіння в їхній бригаді!
При в’їзді в Піски ми повинні були зустрітися в обумовленному місці, але ми приїхали з такого напрямку, з якого й самі не очікували -с.Тоненьке. Це селище завжди було не спокійне, коли там стояв ДУК ПС, коли там була 93-я бригада і зараз нічого не змінилося!
Хвала Всевишньому, Він не дав нам загинути, вояки трохи здивувалися, коли нас помітили, поки я пояснював, хто саме та де нас чекає, замполіт вже підійшов до нас. По традиції ми за хлопців молилися, але нас повели в недобудовану церкву проводити там служіння!
1 2
Проповідь євангеліє, молитва за спасіння та захист, прославлення, яке виконував Дамір. Свідоцтва, про які розповідав Григорій, брат Василь призвав до молитви прощення та покаяння, служіння причастя! Ще чоловік сім присутніх при проповідях, покаяння та прийняття Господа в своє життя! Це все відбувалося неподалік від ворога, ім’я Боже було прославлене!
Але прийшов час і замполіт нас попросив переїхати на другу позицію, там ще є бійці, кому треба служити!
За нами приїхав вже другий офіцер, треба їхати, люди чекають, а ми не можемо від цих відійти, прийшов Бог і ми не хочемо з хлопцями прощатися, але час іде! Наступне місце теж 128-а і тіж самі місцевості, тільки трохи приміщення вже інше!
1 2
Нас вже чекали, люди різного віку, стомлені, але бажають спілкуватися з нами. Формат нашого служіння не змінився, ще чоловік десять слухали про те, як Господь рятує, та в людей змінюються долі! Краще хочуть жити всі!
Капелани роблять свою справу, а Господь працює з людьми через наше служіння! Молитви, особисте спілкування, сповідь та задані питання особистого характеру ! Так йде форма служіння, ми, як свої, коли наші побратими дізнаються, що ми не просто світські священники, це міняє справу!
1 3
Наступна група людей вже чекала нас, часу стає все меньше, нам не вистачає дня для того, щоб встигнути, починаєш відчувати, що давно вже не їли. Не час шукати кафе, по дорозі щось перехватили і ось знов приємна зустріч. Наступна група людей приблизно 30 вояків!
Це служіння було скорочене, причина начало темніти надворі. Знов звучать слова з Біблії та молитва Отче Наш! Розповідь про Божий план для кожного, заклик після служби до здорового та тверезого образу життя! Молитва покаяння, особисті спілкування, знайшлись земляки та знайомі! Іісус Господь, ми послужили!
1 2
Починає темніти, а нам ще їхати на ніч в Мар’їнку, не далеко, але тут місця дуже не спокійні. Нарешті виїхали, водій отримав побутову травму, розбив голову об капот машини, слава Богу, рана не глибока, жити буде! Наша задача була- приїхати та переночувати, вранці планували служити мирному населенню! Є в Мар’їнці церква та Християнська Євангельська Місія, вони й прийняли нас переночувати, точніше один з братів. Одна з наших машин вже поїхала до дому, отже ми залишились втрьох! Служіння мирному населення та гуманітарна допомога!
1 2
В центрі Мар’їнки дуже голосно, брат Дамір співав пісні про Господа, стояла палатка та волонтери- служителі роздавали буклети з псалмами та молитвою покаяння!
Брат так гарно співав, що я було подумав, що в Донецьку теж його почули. Люди підходили, брали для себе речі, приходили діти, теж щось підбирали для себе, місцеві служителі запрошували їх на зібрання! В цей час прославлялось ім’я Боже!
1 2
Слава Іісусу, за весь час там, де ми були, не було ні одного пострілу!
Команда служителів-капеланів”Перший Український Батальйон Військових капеланів:
Руслан Рос
Григорій
Василь
Дамір
Олександр
1
Блаженні ті, хто приймали участь в допомозі нашому служінню:
Ольга з Америки, Команда однодумців з Лондону, Фінляндія, Росія, Священники з Закарпаття, брате мій Леонард, Сергій та Надя Хоменко з Краматорська, Олександр Данелюк 59-а, брате наш. Всім, всім, хто молився за нас!Господь з нами!
Також організіції з Бердянська за передану гуманітарну допомогу!

Командир Руслан Рос нагородив героїв.

07.04.2016 року командир «Першого Українського батальйону військових капеланів» здійснив виїзд у військову частину 1-ї танкової бригади де відбулося нагородження відзнаками та пам’ятними медалями 21 військовослужбовця.

12983436_1012410582186595_4707409324109298099_o 12967536_1012410615519925_4116153525663983788_o 12961236_1012410552186598_4846997052747294371_o 12973122_1012410472186606_8081286859962691678_o

12919618_1012411072186546_7901811447138918885_n

Важливо зазначити , що для декого це було нагородження напередодні демобілізації. Командир батальйону капеланів , Руслан Рос, подякував усім за службу, сказав, що кожен з військовослужбовців сьогодні є прикладом і завершив своє звернення молитвою за бійців.

12971030_1012410492186604_753682387583141022_o 12967531_1012410538853266_6775005871261587726_o

Дане дійство відбулося за ініціативи командування 1-ї танкової бригади з метою заохочення та турботи про своїх підлеглих, а також фінансової підтримки Волонтерського центру м. Бердянськ «Захист», керівником якого є міський депутат партії «Відродження» – Кюрчев Владислав.

12970926_1012410458853274_8736285431423809512_o 12961205_1012410428853277_588591002622445913_o

За період своєї діяльності ГО «Перший Український батальйон військових капеланів» відзначив понад 36 осіб пам’ятними нагородами, а саме командирів, офіцерів, рядових,медиків,капеланів і волонтерів.

 


Служіння капеланів 20-26 березня.

Чергова поїздка на фронт почалася там, де вона зупинилася минулого разу в лютому…. Хоча робота наша, по суті, і не зупиняється, бо між виїздами на фронт треба готувати, збирати, купляти, просити все те, що ми повеземо Нашим. А це також, трошечки, подвиг…

12891612_788303077979816_8046344326883157587_o

Небо і земля Донбасу.

Ось люди, котрі цього разу приймали участь у нашому служінні: Алена Болестева, Маргарита Войко, Світлана та Алёна Калюжная, Валентина Мовчан, Сергій Швець, Укроп Андрій та ще 2 літніх сестри з нашої церкви…

12891092_788331194643671_309611625543978778_o

Те, що зібрали і передали на фронт мої друзі:
  • кошти на поточні витрати
  • домашня випічка
  • домашні продукти, консервація, молоко, овочі, варення
  • медикаменти
  • пральні машинки та миючі засоби, порошки, мило та ін.

12525249_788337191309738_4377071145561037197_o

Рукавичка наповнюється нехитрими скарбами для передової лінії оборони.

Перших два дні на фронті я був сам, потім з Харкова приїхав мій друг і напарник Віталій Нартов. Молодий чоловік, ревний та ініціативний, і так само слухняний. Знає і любить Господа. Вже друга наша із ним спільна поїздка на фронт.
12888729_788337107976413_4773914993239517725_o
В понеділок, тільки-но я приїхав до Наших в …….., нас накрило градом. Натуральним, слава Богу, градом.
Так перша весняна гроза з громом і поки ще з градом загнала нас під землю, у бліндаж, де я проповідував, молився і співав для наших друзів. Тут я випадково зустрів молодого чоловіка, якого по Запоріжжю я пам’ятаю 10-річним хлопчиком. І радісно і сумно одночасно від таких зустрічей.
12916786_788371564639634_1604843438679888447_o
Після спілкування передав хлопцям гостинці, а саме головне – пральну машинку. (Через пару днів ми з Віталієм побачили “пралку” у роботі – на висоті серед українського степу стоїть мелітопольська “пралка”, над нею (руки в боки) Капітан Америка. Говорить, що все відімкнув від генератора аби машинка працювала нормально).
Раді-і-і-і!!!! А-ну, місяць без нормальної бані та прання…?
12901404_788344364642354_4961745236902658145_o
Далі, минаючи Штаб, Капітан Америка провів мене в інший підрозділ. Туди, куди вже кілька місяців жоден волонтер не добирався. Це було видно по здивуванню і радості Бійців, а ще по тому, ЩО я там побачив… Це одне з тих місць на Карті АТО, яке вже 2 роки позначається маленьким вогником (бачили таку карту?)
12593771_788343814642409_5677661454436284831_o
Справжні герої. Люди з щирими серцями.
Зібралося більше півсотні Воїнів, прийшли всі, хто був вільний, не в наряді і не в дозорі. Знайомство, Служіння, Проповідь Євангелія, пісні, спілкування…
В кінці служіння сталося щось неймовірне – кількадесят бойових побратимів по одному підходили до мене і, зі словами “Благословіть, отче”, ставали на одне коліно і схиливши голову чекали молитви благословіння.
12891753_788352107974913_4527923133315444923_o
І я молився за них. За кожного особисто. І для кожного була особлива молитва, неначе я його давно і добре знав… Дивне почуття, коли для молитви кладеш свої руки на коротко обстрижену голову солдата, захисника, воїна, людини. Відчуваєш свою відповідальність і в той же час людську безпорадність, і ще … Всевладність Божу.
12890888_788351754641615_5317740450249922469_o
Хтось на війні знаходить запитання, а хтось – відповіді…
Хто допоможе людям відновлювати те, що потрощила війна? А хто поверне людські втрати? Скоріш за все на обидва запитання відповідь одна: НІХТО. І в першому, і в другому випадку все залежить від прагнення до повноцінного життя самої людини. І ми, як християни, маємо вказати і показати, Хто відшукує заблудле, відновлює скалічене і воскрешає мертве!
12932946_788374321306025_8116881427646455510_n
Тут продовжують жити люди… В селі навіть школа працює.
Капелан Віталій  Нартов спілкується з місцевим жителем. Говорити про Бога тут легко і водночас важко – люди втомлені війною. “Та де той Бог?” і “Якби не Бог, що б з нами було?” – ці питання звучать поряд. І часто з вуст однієї й тієї самої людини.
12901137_788470431296414_6326016363854227900_o
У цьому будинку дах відбудований заново. А у вікні старенька господиня поставила ікону, сподіваючись хоч так спастися від “братніх” привітів з потойбіччя.
Наївна дитяча віра змучених стариків. Вона і підтримує в сумні часи. Ні, це не забобони, не заблудження якісь… Через страждання щось пробуджується у душі… Це просто по очам людей видно. Але є й ті, що просто спиваються. П’ють так, як перед кінцем світу… Хоча у цьому ми зіходимося – близький-бо усьому кінець!
Так в Біблії написано. Так я бачив.
12898237_788437297966394_5233462259766671755_o
Тут загинули люди. А потім згоріли разом із машиною. Може десь є дані, хто і як загинув, але зараз це невідомо.
Дивно, що серед битого бетону і знівеченого металу залишаються жити живі люди, з плоті і крові… Такі вразливі, дочасні – а живуть, та ще й плани свої будують.
12513698_788477887962335_6046538795727866469_o
12885792_788489651294492_8708875912050730351_o
 Спальне місце капелана. Світло, просторо, тепло… що ще треба?
12891719_788496497960474_6026404528348448002_o
На наших дорогах усі машини – ПОЗАШЛЯХОВИКИ
12891497_788493894627401_2553776868539275840_o
Ні, ну ви бачили таке? Тільки-но вільна хвилинка – грядки, кролики, цуценята-кошенята – ну, чи не фашисти)
12885798_788503221293135_5563496292774613767_o
Дякуємо за молитви! Наступна поїздка планується на Великодні Свята!
12916359_788509047959219_6057476942260002830_o
Война бывает детская, до первого убитого.
Потом не склеишь целого из вдребезги разбитого.
Душа, брат, не оправится, исключена гармония,
Немало видел я ребят на этой церемонии.
Смотрю в его глазах тоску я как по телевизору,
А мирный дым, накрыв окно, плывёт дорогой сизою.
И, как несвежая роса, в стаканах водка мается,
И я молчу, и он молчит, а память не ломается.
Война бывает голая, весёлая, ужасная,
Война бывает точная в разгуле рукопашного.
Хожу-брожу проспектами, фонарики качаются,
Война бывает первая, а больше не кончается… /Шевчук Ю.

Комбат навчає в Біблійному коледжі.

Вчора 23.03.2016 р в Міжнародному Біблійному коледжі на факультеті військових капеланів провів урок командир батальйону капеланів Ruslan Ros. Темою уроку було “Християнське і біблійне духовне наставничество. В чому різниця?”

12871449_1000481820046138_57993025142118172_n

В ході уроку стало зрозуміло, що християнське піклування охоплює  духовні і матеріальні потреби людей, а також багато сфер їх життя, а біблійне охоплює більше духовні потреби людей з позиції біблійного вчення.

943849_1000481863379467_4726698993512006463_n 12074730_1000481813379472_3560267371365073177_n

Було відпрацьовано практичне завдання, в основі якого була реальна історія про реального чоловіка, якій вивів з території противника 50 осіб і в результаті стресу потребував психологічної та духовної підтримки. Завданням було працюючи в групі, провести аналіз ситуації і визначити, яку допомогу він потребує.

12670677_1000481823379471_3910996827286227990_n 10372157_1000481873379466_8998975045010088363_n

Урок був дуже цікавим, спасибі комбат!


Зустріч з комбатом.

17-18 березня я зустрічався в Херсоні з комбатом Першого Українського батальйону військових капеланів. Капелани Руслан Бусько(комбат), Андрій Калита, Григорій Леонов з Бердянська, Василь Іванчук з Білої Церкви звершили виїзд до військових  танкістів на Херсонський полігон.

10312588_983679221679118_8522580945705855929_n

Там були вручені медалі командиру, офіцерам та медикам. Ми звернулись словами любові до військовослужбовців, побажали їм у їхній діяльності – бути миротворцями, Божого благословіння, Божої опіки, здоровими повернутись додому і щоб мир, і перемога нашого українського народу над агресором прийшла в нашу Україну.

12799167_983679248345782_5468633098244131490_n  5423_983679245012449_3293575384142350530_n
Вручили ангелів, які зробили сім’ї вимушених переселенців з Луганська, які проживають на данний час в Мукачево. Також передали передачу для воїнів від сім’ї Леонардо і Олі з Америки.


Є війна фізична, є війна духовна.

В дивний час ми з вами живемо. Через біль, кров і сльози, через перемоги і поразки, через духовно сильних або зовсім недосвідчених людей Святий Всемогутній Бог торкається сердець українців. В цей час дуже важливо зрозуміти, що ти є частиною великого Божого плану для цілої України!

12802933_769088929901231_298191302534206036_n 12804777_769088979901226_7573099987678793129_n

Є війна фізична, є війна духовна. Капелани 1-го Українського Батальйону Військових капеланів Південний регіон. стоять на обох фронтах, піклуючися про життя військових і мирних в зоні АТО. Часто через допомогу людям відкривається можливість розказати їм про Бога Отця, який через Ісуса Христа дає людині повноту життя. Навіть на війні! Навіть якщо попереду непроглядний морок! Навіть якщо смерть!

12814653_769089003234557_8002193532202584507_n 12670795_769089109901213_6913140397491314199_n

Мало хто хоче чи може їздити у зону війни, так само небагато хто допомагає грошима, тим більш цінна ваша допомога, шановні! Транспортні витрати, поточні потреби для служіння, проживання, все це часто лягає на плечі і руки самих капеланів та їхніх родин.
Найперше, хочу подякувати нашим командирам Ruslan Ros, Ukrop Andrey та тим вірним людям, що допомагають своїми коштами капеланському служінню!

Перші два дні ми, спільно з Григорієм Леоновим та Наталі Суржиковою служили у танковому батальйоні. У цьому батальйоні є два особливих офіцери. Один – наш брат у Христі, другий – шукає Бога через Слово Його. Обом командирам я мав радість подарувати по радіоприймачу з більш як 200 християнськими програмами “Транссвітове радіо”. Ці дорогі в усіх значеннях, подарунки призначенні духовно підтримувати бійців у дуже обмежених обставинах, даючи їм духовну силу тоді, коли немає спілкування з Церквою Христовою.

12778704_769089076567883_1869627413992774805_o 12779206_769089189901205_1273396177131910769_o

Від танкістів ми приїхали до наших на передок. Вже багато часу села Старогнатівка і Гранітне (Волновахський район) є «гарячими» на мапі АТО. І дивно бачити мирних людей, що займаються своїми побутовими справами на відстані пострілу міномету чи снайпера. Хтось пасе корову або збирає дрова, дітки біжать зі школи… У даних умовах усе це щось робить із твоїм розумом…
Думаю, що саме тому я молюся за можливості спілкуватися з «мирними».
Війна скінчиться, солдати підуть додому. А «мирні» залишаться тут. І з якими серцями вони тут залишаться – залежить і від капеланів також!

Бог дав нам таку можливість! Ми з Віталієм Нартовим особисто познайомилися з молодою мамою, якій була потрібна допомога. Дівчині 16 років, 11 клас школи, народила 7-місячну дитинку у себе вдома… Умови важкі і наші солдати регулярно возять хоч якусь допомогу родині. Знайомство відбулося, свою допомогу ми передали дівчинці (дякую своїй дружині Олені Болестові), домовилися про подальші зустрічі і спілкування з родиною.

Далі було знайомство з інтелігентною людиною, підприємцем. Він пригостив нас кавою і розповів, що солдати гніваються на нього, мовби «з-за таких як ти – мої друзі загинули», а односельці гніваються за те, що він любить Україну і допомагає солдатам. От і виходить, що «свій серед чужих і чужий серед своїх». Були роздуми про сучасне і майбутнє Донбасу. При можливості ще хочемо відвідати цього чоловіка.

Бувши в одному з сіл ми з Віталієм познайомилися з вчителькою сільської школи. Дітвора розбігалася після уроків по домам, десь за околицею села гупало і стріляло, а вчителька із захватом розповідала про своїх любимих учнів, які мріють стати поліцейськими, щоб підтримувати порядок у державі…

Я вже заплутався – це нормально чи НЕнормально – далі Жити, Працювати, Спілкуватися, бути Усміхненими і Сильними під прицілами снайперських гвинтівок, на очах білесеньких ОБСЄшників – і залишатися людиною?!?

Звісно було багато зустрічей і спілкування з солдатами і командирами.

12814433_769089773234480_1026322558120082346_n 12768172_769089269901197_4094263303922873062_o

Я вдячний командирам, які мудро, обережно, а часто буває жорстко командують ввіреними їм людьми.
Я в захваті від мужності та впевненої твердості наших солдатів!

12814584_769089596567831_8095000432901376779_n 1918192_769089736567817_8471841935668110055_n

На «нульових» позиціях командир роти разом із своїми солдатами 2 години розпитували нас про духовні речі та відносини з Богом. Пісні під гітару, молитви, проповіді – це те, по чому спрагла душа українського бійця.

12800269_769089493234508_4818825325961639166_n 12670774_769089726567818_5005095444207082085_n

Забутий блок-пост, мирних та волонтерів не пускають, єдині, хто може бути зв’язком з «великою землею» – капелани. Пацани місяць живуть без бані, без світла(хоча високовольтна лінію над головою), без виїзду чи виходу будь-куди. Ми їм служили 2 дні поспіль – спілкувалися, щось привозили, щось робили. Коли прощалися, після спільної молитви, голоси і руки хлопців дрижали… Це так тривожить, коли чоловік, воїн, герой… і плаче, і говорить «От якби наши командири згори так про нас турбувалися, як ви, отче…»
Слава Богу нашому, Який дає бажання і сили носити тягарі змучених людей!

P.S.  Що ще було цікавим у цій поїздці? Ми з Віталієм багато разів бачили коней! Гарних, сильних коней, яких розводять на кінному заводі. Ми навіть їздили на них та фотографувалися. Біля цих конячок ми якось відпочивали і відволікалися від того горя, що розлилося навколо по рідній землі.

12794963_769089563234501_5308763600951086484_o

22-29 лютого 2016 року.


Історія жінки-капелана.

Капелан-жінка, або що приводить жінок в на перший погляд, абсолютно нежіночі місця.
Про те, як бути жінкою-капеланом і чи потрібно це взагалі, поділилася Наталія Суржикова. «Не дивлячись на умови життя (бійці живуть практично в землі), бійці готові воювати за нас, за сім’ї, за дітей» – ділилася Наталія.

12799432_967349806633995_8065641609662218950_n 12795262_967349953300647_9184198933466581388_n

Та людина, яка в звичайному мирному житті говорила, що не вірить в Бога, тут на фронті змінюється. Емоційне здоров’я – ось що перше підривається в таких умовах. Тому підтримка, слова, молитви благословення, тепле спілкування – це важливо, як з вуст чоловіків, так і жінок.

Для Наталії ця поїздка ознаменувалася важливим внутрішнім посланням, яке вона внесла в серця бійців: – «Підбадьорюючи бійців, кажучи їм, що вони потрібні Богу, своїм сім’ям, потрібні нам, відчуваєш себе потрібною. Я хочу давати їм надію і віру. Що їх чекають вдома, що вони любимі і потрібні, і Богу і нам».

10422117_967349839967325_8132534136168486970_n 12800166_967349809967328_4352637580289388686_n

Бачучи сльози в очах, говорячи про Бога, про Його безмежну любов, відчувається, як ламається якась внутрішня броня в бійців. Залишити свій звичний затишний життєвий ритм, тягнуть ті зміни, які відбуваються під час служіння людям. Порожні очі, які наповнюються сльозами від переживання Божої любові і які вже не будуть такими – заради цього варто підніматися, залишати свій затишок.

Слідкуйте за нашими новинами і підтримуйте в молитвах!