Monthly Archives: Січень 2015

  • 0

Звіт про поїздку в АТО групи капеланів “Батюшки і Прапор”.

Повернулися з поїздки в АТО яка відбулася 21-23.01.2015р. Їздили вдвох з отцем Олександром.
Поїздка була важкою, як фізично (погані дороги і затримки в дорозі) так і емоційно (не скрізь нас пустили + вболівання за хлопців).
Поїхали одним бусом і той у дорозі “помер”, шукаємо джип або пікап.
Почалося з того, що на трасі Павлоград – Красноармійськ ми пропускали конвой з 30-40 фур “Фонду Рената Ахметова” які йшли на Донецьк. З -за цього ми змарнували багато часу, так як нам не давали його обігнати, так і тяглися 50-60км / ч до виїзду з Красноармійська на Донецьк.

В Піски передали Правому Сектору (Дуку) нічний приціл і лазерний далекомір,
які вони замовляли і тактику (рукавички, балаклави, масхалат) і трохи продуктів.
Заїхали на базу одного підрозділу 25 ОПДБр ВДВ і відвантажили хлопцям взуття (бурки),
одноразовий посуд, медикаменти та подарунки від “Жіночої Сотні Кривий Ріг”,
яким вони раділи, як діти))).

В Артемівську провідали поранених в шпиталі, передали медикаменти, теплі шкарпетки і одяг.
Отже, вранці ми зібралися поїхати в найгарячіші точки, щоб особисто вручити бійцям посилки від рідних і замовлені прилади і оптику в руки.
Але ворог поміняв наші плани.

Дорога на Дебальцево і саме місто були під обстрілом, тому туди нікого не пропускали на блок-постах.
Ми рванули на Попасну, але там така ж ситуація, але хлопці змогли направити до нас 2 машини,
в які ми перевантажили посилки, тактику і продукти.
По дорозі зустріли нашу броні-групу з 17 ОТБр, хлопці на броні нам махали, а ми їх хрестили, благословляючи.

Поки їх чекали на базі, отець Олександр отримав СМС зі списком бійців від отця Димитрія,
який просив молиться за них, тому що йшов бій і вони могли потрапити в оточення.
Служили і довго молилися в наметі з 2-ма бійцями. Допомогло.

10174913_787525634675092_1356812347816744543_n

До 40-му БТО в Дебальцеве так і не виїхали через обстріли, довелося залишити купу коробок на базі під надійною охороною. Через 2 дні обстріл затих і хлопці все самі забрали.

15616_787525624675093_2593033745549844606_n 10953242_787525651341757_3934650651006199735_n

Дзвонили і дякували за рації, лазерні далекоміри, тактику, одяг і теплі речі з взуттям.
Не всіх побачили, але головне, що вантаж доставлений і вже працює: цілиться, маскує, гріє, годує, лікує і радує.
Бусик наш ледве доїхав додому. Шукаємо нові колеса, швидкі і позашляхові (джип або пікап) до 2-3 тис. $
Суму поки не зібрали, але сподіваємося на допомогу і спонсорів.
З повагою, Андрій Мізан
Волонтер допомоги Армії і АТО
група “Батюшки і Прапор”
м.Кривий Ріг


  • 0

Звіт капелана Олександра. Пєски.

Остання поїздка в зону бойових дій, в селище Пєски видалася вельми “романтичною”. Виявилася тестом на міцність для харківських молитовних груп,  довжиною в тиждень. Кожен день Господь робив якісь чудеса, рятуючи мене і бійців навколо від різних нехороших “приколів”.

Ми заїхали на мікроавтобусі в Пєски на “розслабоні”, поставили бусик по недосвідченості на  місці, яке проглядалося з Донецька і почали розпитувати дорогу. Тут же почали по нам стріляти з міномету. В 50-ти метрах сухе дерево на наших очах розвалилося на дрібні тріски. Це результат прямого попадання. І хмара снігу видблискуючи в променях сонця, красиво осіла. Але різка звукова хвиля дуже швидко всіх привела в “бадьоренький” тонус.

Ми ніколи так організовано і швидко не сідали в автобус!!! Куди саме нам треба їхати?  “Сусаніна” з бійців знайшли за лічені секунди і рванули на максимальній швидкості по розбитій мінометами дорозі. Провідник обрадував, сказав, що зараз буде дамба на якій “працює” снайпер, пригніться.

Коли доїхали, виявилося що вздовж вулиці снайпери також стріляють, тому загнали бусик у двір. Всі полегшено зітхнули і нарешті, деякі наділи броники і почали розвантажувати мікроавтобус.
Кожен раз, коли бійці йшли на бойові позиції, ми збиралися разом і я проводив молитву. Молилися всі і щиро – тут бути не віруючому просто неможливо. Молилися про оберіг і захист – Господь відповідав щоразу.

10928992_783924468368542_6315123052978028477_n

Скоріше за все противник отримав наказ вибити нас з Пєсок і у нас настали цілодобові “веселощі”. Ми якось підрахували, що по Пєсками за добу бойовики випускали по 300 – 400 ракет “градів”, снарядів з танків і САУ, мінометів. Одні наші “орли” коригували вогонь наших мінометів і градів, а інші охороняли корегувальників.

В один із днів, танк бойовиків підійшов дуже близько до корегувальників і п’ять разів вистріли потрапляли коло них. Коригувальники були на розбитому елеваторі – це металева конструкція 38 метрів у висоту, там сховатися просто ніде. Після такого зазвичай не виживають.

Після бою з позиції повернулися всі – жодної подряпини, навіть масхалаты всі цілі!!! Правда очі у всіх були трохи перелякані, а хлопці наполовину оглушені, голосно розмовляли перші години.

10500584_783924495035206_4410074486831838279_n

10941848_783924471701875_5863567731119848541_n

Бойовики давно всіляко обстрілювали елеватор. Снарядами перебили середню частину сходів. Підійматися і спускатися почали на мотузках. Під час спуску застрягла і лопнула частина мотузки, і боєць повис на трьох тоненьких ниточках, розгойдуючись на 8-ми метрової висоти на очах у противника. Наші оперативно принесли матраци, подушки і він перерізав ножем остаточно мотузку. Приземлився живим і здоровим!!! Навіть без синців! Лаявся правда чогось довго…

Було кілька спроб оточення, але слава Богу за нашу артилерію! По прорвавшихся по танках “довбали” добре.
Ранок видався тихим і сонячним, якось незвично без пострілів і вибухів. Кілька людей виїжджало і я вийшов їх провести. Ми неквапливо йшли до моменту, коли в 20 метрах впала перша ракета “град”. Нас обдало вибуховою хвилею  і ми рванули в сховище – це “гради” б’ють залпами!

Коли забігли в підвал, посміялися, а коли піднялися назад то були в шоці. Одна із ракет влучила прямо в кухню,  розбило весь цегляний дах, розвалило частину стін і перебило все всередині. На подив газовий балон і пічка постраждали мало, і кілька гранат, що лежали на кухні не вибухнули! На цій печі вже під відкритим небом  я готував їжу 2 доби.

1513654_783924465035209_2050428431379175919_n

Командир прийняв рішення про переїзд. Ми завантажили джип максимально боєкомплектом, я одягнув бронежилет і каску, і вночі повезли  це все вдвох на нове місце. Перед виїздом я помолився, щоб не було “приколів”, бо частина дороги була перед позицією снайпера противника. В ту ніч було зроблено багато ходок, але пострілів по нас ми так і не почули! Во істину молитва творить чудеса!!!
Незважаючи на обстріли та періодичні бої у нас було нуль втрат, тільки одного бійця  поранило в палець, та іноді ми не висипалися.


  • 0

Наші ряди поповнилися.

Отже друзі, нещодавно до нас вийшли на зв’язок православні священики з пропозицією про співпрацю. Це команда “Батюшки і Прапор”.

Священики ведуть капеланське служіння в зоні АТО, виявляється, що вони вже давно придивлялися до діяльності нашого батальйону. Функціонал у нас один і той самий, чому б і не робити одну і ту ж справу разом.

 

1380521_769135816468773_5105039475232143668_n 10922548_769135826468772_1911904483133207581_n 10923194_769135823135439_2517401943667951328_n

 

Оскільки наш батальйон міжконфесійний, розвиток православного підрозділу – це дуже добре, слава Богу за те, що ми об’єднуємося для спільного служіння і прославлення нашого Творця!!!


  • 0

Поїздка на Різдво у гарячу точку.

Всіх з Різдвом Христовим!!!

Сьогодні вранці ми приїхали з чергової поїздки в зону АТО. На цей раз були в Пісках, мета – капеланство і служіння бійцям. Довго їхали, проїхали 1900 км.

10429385_764839850231703_5882248225392968487_n

Зустрілися там на місці з служителями церкви Нове Покоління, вони служать ми служимо, робимо спільну справу.

 

10898094_764839940231694_3468544907130616350_n  10906395_764839840231704_2136108674746203770_n

Ситуація в селищі напружена але дух бійців ДУКа, як завжди на високому рівні. Майже всі будинки в цьому місці пошкоджені, де сильно розбомблені, де не дуже але картина звичайно ще та… Спілкуючись з бійцями, бачили зовсім молодих хлопців за 20 років, які захищають нас з вами, таким людям ми повинні служити і допомагати. Для цього ми і залишили їм капелана Alex Belyi, потім ми побували на їхній базі де нас нагодували смачоною вечерею.

1618659_764839920231696_1398354259478332802_n  10924710_764839933565028_6237849987656863056_n

Слава Богу, що була можливість до Різдва привезти хлопцям трохи подарунків та деяких речей, які вони попросили. Спасибі величезне всім, хто брав участь у цій поїздці.

10897848_761579730557715_2719886118420482867_n (1)  10897813_761589973890024_1280898536013469768_n

 

10427310_761589947223360_1430507478757538701_n  10891797_761589977223357_8814074253112647757_n

 

Ми щиро вдячні церкві Нове Покоління місто Біла Церква, 1-му Українському Батальйону Військових Капеланів, фонду “Дитяча Довіра” Церква Голгофи місто Київ, церкві “Ісуса Христа Спасителя” місто  Івано-Франківськ, Білоцерківській мерії.

Всім тим хто підтримував молитвою та фінансами, нехай в цей день Бог вас благословить і наповнить по особливому.

 

 

 


  • 0

Сповідь капелана.

Мене звуть Роман, по помазанню-диякон, до лав добровольчого батальйону «Дніпро-1» прийшов у вересні, після того, як загинув один мій товариш під Іловайськом, а інший попав у лікарню з чотирма кульовими пораненнями.

Зрозумів, що багато бійців гинуть, можливо так жодного разу і не почувши благу звістку про Христа. Що в такій ситуації, там на передовій і не тільки, люди на багато більше потребують піклування священників ніж тут, вдома. Їхні серця відкриті до слова Божого і вони бажають почути, що вони комусь потрібні, що вони потрібні Богу…

Коли я попав на полігон, з часом прийшлось взяти на себе відповідальність за весь навчальний табір, так вирішили хлопці. Але  давалося це не складно, дякувати Богу. Хлопці слухались «пастора», як мене невдовзі «охрестили» і там я почав своє служіння капелана, священика, товариша (хлопців було близько 40 плюс полонені сєпари 30). Хлопці підходили, багато запитань задавали, багато чого розповідали про себе та про свої хвилювання. Вони знають, що я нікому не скажу-тайна сповіді!!!

Просили помолитись, благословити. Я зірвав собі спину бо тренувався разом з усима тому, що хлопці повинні мені довіряти своє життя, бо коли вони тобі зможуть довірити своє фізичне життя, то довірять і духовне!

10888089_846659322043603_1746631665_n   10913166_846659325376936_654890164_n

 

Згодом, після полігону вийшло так, що мене відділили від цих бійців, та прикомандирували до нових, не «молодих», а бувалих бійців. Так, я перший з своїх потрапив в зону бойових дій, Пєски.

Знову нові люди, нові обличча, нові знайомства і втрати. Був там у жовтні-листопаді, познайомився і дуже потоваришував з одним «бувалим» капеланом – пастором церкви Луганська, Сергієм Реутою (хлопці звали його «Падре»).

Разом багато проводили часу , разом проводили хлібопреломлення (причащання), отримував від нього то теплі шкарпетки, то мр3 плеєр з проповідями та аудіоБіблією, то інші різні речі. Ходили з ним і до церкви, на служіння у Красноармійську. Після моєї ротації, через деякий час, я отримав звістку, що мій брат, друг, співробітник загинув. Перед цим він казав мені, що відчуває, що зробив все, що від нього хотів Бог і майбуть він там, на небі став необхіднішим, ніж на Землі. Дуже за ним сумую.

Зустрів в Пєсках і мусульман – кримських татар, які стоять пліч-о-пліч з християнами за Єдину Україну, та проти спільного “брата”. Мав теж з ними бесіди. В наряди ходив нарівні з усіма, перед нарядами молився, хлопці чекали, слухали, погоджувались. Терпіли мене і мусульмани. Молився і за поранених. Баче Бог, я так ще ніколи не молився, просив аби тільки не померли.

Був у нас  один поранений і громадянський – дід. Молився і за нього, спілкувався з ним та підтримував морально. Під час боїв були випадки, коли ми опинялись з хлопцями під прямим обстрілом крупного калібру. Я не лягав, тільки присідав і слідкував, коли можна знову підводитись. Було видно, як кулі  летять і горять.

10904342_846659338710268_998128209_n  2

Отже я довіряв Богу, а Він потім довіряв мені серця хлопців! Зараз поки вдома, лікую грижу спини. А взагалі дуже вдячний Богу, що Він використав мене у цій справі. Коли стану перед Ним, мені не буде соромно, що я нічого не зробив.