Служіння капеланів 20-26 березня.

  • 0

Служіння капеланів 20-26 березня.

Чергова поїздка на фронт почалася там, де вона зупинилася минулого разу в лютому…. Хоча робота наша, по суті, і не зупиняється, бо між виїздами на фронт треба готувати, збирати, купляти, просити все те, що ми повеземо Нашим. А це також, трошечки, подвиг…

12891612_788303077979816_8046344326883157587_o

Небо і земля Донбасу.

Ось люди, котрі цього разу приймали участь у нашому служінні: Алена Болестева, Маргарита Войко, Світлана та Алёна Калюжная, Валентина Мовчан, Сергій Швець, Укроп Андрій та ще 2 літніх сестри з нашої церкви…

12891092_788331194643671_309611625543978778_o

Те, що зібрали і передали на фронт мої друзі:
  • кошти на поточні витрати
  • домашня випічка
  • домашні продукти, консервація, молоко, овочі, варення
  • медикаменти
  • пральні машинки та миючі засоби, порошки, мило та ін.

12525249_788337191309738_4377071145561037197_o

Рукавичка наповнюється нехитрими скарбами для передової лінії оборони.

Перших два дні на фронті я був сам, потім з Харкова приїхав мій друг і напарник Віталій Нартов. Молодий чоловік, ревний та ініціативний, і так само слухняний. Знає і любить Господа. Вже друга наша із ним спільна поїздка на фронт.
12888729_788337107976413_4773914993239517725_o
В понеділок, тільки-но я приїхав до Наших в …….., нас накрило градом. Натуральним, слава Богу, градом.
Так перша весняна гроза з громом і поки ще з градом загнала нас під землю, у бліндаж, де я проповідував, молився і співав для наших друзів. Тут я випадково зустрів молодого чоловіка, якого по Запоріжжю я пам’ятаю 10-річним хлопчиком. І радісно і сумно одночасно від таких зустрічей.
12916786_788371564639634_1604843438679888447_o
Після спілкування передав хлопцям гостинці, а саме головне – пральну машинку. (Через пару днів ми з Віталієм побачили “пралку” у роботі – на висоті серед українського степу стоїть мелітопольська “пралка”, над нею (руки в боки) Капітан Америка. Говорить, що все відімкнув від генератора аби машинка працювала нормально).
Раді-і-і-і!!!! А-ну, місяць без нормальної бані та прання…?
12901404_788344364642354_4961745236902658145_o
Далі, минаючи Штаб, Капітан Америка провів мене в інший підрозділ. Туди, куди вже кілька місяців жоден волонтер не добирався. Це було видно по здивуванню і радості Бійців, а ще по тому, ЩО я там побачив… Це одне з тих місць на Карті АТО, яке вже 2 роки позначається маленьким вогником (бачили таку карту?)
12593771_788343814642409_5677661454436284831_o
Справжні герої. Люди з щирими серцями.
Зібралося більше півсотні Воїнів, прийшли всі, хто був вільний, не в наряді і не в дозорі. Знайомство, Служіння, Проповідь Євангелія, пісні, спілкування…
В кінці служіння сталося щось неймовірне – кількадесят бойових побратимів по одному підходили до мене і, зі словами “Благословіть, отче”, ставали на одне коліно і схиливши голову чекали молитви благословіння.
12891753_788352107974913_4527923133315444923_o
І я молився за них. За кожного особисто. І для кожного була особлива молитва, неначе я його давно і добре знав… Дивне почуття, коли для молитви кладеш свої руки на коротко обстрижену голову солдата, захисника, воїна, людини. Відчуваєш свою відповідальність і в той же час людську безпорадність, і ще … Всевладність Божу.
12890888_788351754641615_5317740450249922469_o
Хтось на війні знаходить запитання, а хтось – відповіді…
Хто допоможе людям відновлювати те, що потрощила війна? А хто поверне людські втрати? Скоріш за все на обидва запитання відповідь одна: НІХТО. І в першому, і в другому випадку все залежить від прагнення до повноцінного життя самої людини. І ми, як християни, маємо вказати і показати, Хто відшукує заблудле, відновлює скалічене і воскрешає мертве!
12932946_788374321306025_8116881427646455510_n
Тут продовжують жити люди… В селі навіть школа працює.
Капелан Віталій  Нартов спілкується з місцевим жителем. Говорити про Бога тут легко і водночас важко – люди втомлені війною. “Та де той Бог?” і “Якби не Бог, що б з нами було?” – ці питання звучать поряд. І часто з вуст однієї й тієї самої людини.
12901137_788470431296414_6326016363854227900_o
У цьому будинку дах відбудований заново. А у вікні старенька господиня поставила ікону, сподіваючись хоч так спастися від “братніх” привітів з потойбіччя.
Наївна дитяча віра змучених стариків. Вона і підтримує в сумні часи. Ні, це не забобони, не заблудження якісь… Через страждання щось пробуджується у душі… Це просто по очам людей видно. Але є й ті, що просто спиваються. П’ють так, як перед кінцем світу… Хоча у цьому ми зіходимося – близький-бо усьому кінець!
Так в Біблії написано. Так я бачив.
12898237_788437297966394_5233462259766671755_o
Тут загинули люди. А потім згоріли разом із машиною. Може десь є дані, хто і як загинув, але зараз це невідомо.
Дивно, що серед битого бетону і знівеченого металу залишаються жити живі люди, з плоті і крові… Такі вразливі, дочасні – а живуть, та ще й плани свої будують.
12513698_788477887962335_6046538795727866469_o
12885792_788489651294492_8708875912050730351_o
 Спальне місце капелана. Світло, просторо, тепло… що ще треба?
12891719_788496497960474_6026404528348448002_o
На наших дорогах усі машини – ПОЗАШЛЯХОВИКИ
12891497_788493894627401_2553776868539275840_o
Ні, ну ви бачили таке? Тільки-но вільна хвилинка – грядки, кролики, цуценята-кошенята – ну, чи не фашисти)
12885798_788503221293135_5563496292774613767_o
Дякуємо за молитви! Наступна поїздка планується на Великодні Свята!
12916359_788509047959219_6057476942260002830_o
Война бывает детская, до первого убитого.
Потом не склеишь целого из вдребезги разбитого.
Душа, брат, не оправится, исключена гармония,
Немало видел я ребят на этой церемонии.
Смотрю в его глазах тоску я как по телевизору,
А мирный дым, накрыв окно, плывёт дорогой сизою.
И, как несвежая роса, в стаканах водка мается,
И я молчу, и он молчит, а память не ломается.
Война бывает голая, весёлая, ужасная,
Война бывает точная в разгуле рукопашного.
Хожу-брожу проспектами, фонарики качаются,
Война бывает первая, а больше не кончается… /Шевчук Ю.

Leave a Reply