Author Archives: Editor Chaplain

Розповідь капелана.

“Їдеш завжди в тил з двояким відчуттям – це з одного боку задоволеність від того, що бачиш користь своєї праці, а з іншого боку розумієш, що хотів зробити більше. Ось так і цього разу за останній час був на фронті, дві поїздки по 10-ть днів” – розповідає Vitaly Nartov.

12299324_928613080563023_1593503901119280547_n 12316188_928613257229672_8479785126288234330_n

12313724_928613227229675_6847678767760909931_n 12310690_928613203896344_69158699929841877_n

Були проведені в роботі з особовим складом 92 омбр, в зоні проведення АТО в секторі А. Більша частина часу пройшла в бесідах з людьми, молитвах, сповідях , в простоті солдатського побуту.

12313985_928613117229686_8745765544840219393_n 12313549_928613130563018_3789014511856897109_n

12115574_928613347229663_4029194402675001824_n 12313654_928613430562988_4974338923515873649_n

Під час від’їзду капелана Дмитра, була прекрасна ідея підписати прапор України і він реалізував її. Зібрав підписи і тепер прапор буде красуватися у нього в семінарії і нагадувати про те, що зараз хлопці відважно захищають свою країну. Чесно скажу, роботи саме тут на самому краю дуже багато.

12310524_928613040563027_6579958777870276560_n 12308530_928612907229707_6037021885995470700_n

Сюди потрібно повертатися і не один раз, зараз тільки підготовлений фундамент і закладені основи, а хлопцям тут ще бути і не один місяць і відчувати на собі всі мінливості передової, хитрість ворога і часто нерозуміння оточуючих.


Програма для дітей-біженців.

“Цієї середи 2 грудня, команда східного регіону нашої батальйону, запустила спеціальну програму для дітей-біженців, які перебувають в будинку малятка в який евакуювали із зони АТО дитячий інтернат”- розповідає Alex Belyi.

12342350_1519522275011649_5887360413830515924_n 12294638_1519522208344989_8228245509287116660_n

Програма розрахована на тривалий термін. Мета – поліпшити мову і загальну моторику у дітей віком від 3 до 5 років через спеціальні заняття в ігровій формі. Цей комплекс вправ складений нашим логопедом-дефектологом Наталією. Програму проводили Наталія, Антоніна і я.

12311278_1519522471678296_8267098543054826216_n 12274536_1519522401678303_1615685228974428778_n

За кілька тижнів до початку занять працівники попередили мене, що діти всіх дорослих називають «мамою» і  мене назвуть теж. А я не «мама», а капеллан і ніколи нею не був. Тому треба було зробити яскравий образ «тата», щоб привчити діток до чоловічої статі.

Я не голився весь цей час, на заняття прийшов у військових штанях, берцах (а зверху бахіли!). Підходить до мене один малюк і мовчки дивиться напружено секунд п’ятнадцять, а потім каже, що я не мама, а тато. Після цього підбігає дівчинка-інвалід, обіймає за шию рученьками, а інший давай гладить по вусах і бороді. Сміється і показує всій групі (12 осіб) який атракціон знайшла.

12313924_1519522351678308_3136028064324550309_n 11224308_1519522315011645_3935546130903151264_n

12341557_1519522158344994_5527719725956336557_n (1)

Мене врятував професіоналізм Наташі і Тоні – вони швидко  захопили їх заняттям. Ведуча Наталія говорила що робити, Антоніна в наряді метелика показувала рухи, а потім всі повторювали. Я допомагав з музикою. Заняття пройшло добре і весело, діти не хотіли нас відпускати, але їм треба було спати і ми попрощалися до наступного разу.


Служіння воїнам у Широкіно.

Поки в країні йде війна за право розділяти і володарювати у мене була можливість в рамках капеланського служіння з’їздити на іншу війну, яка вже давно не в топі новин.
Як і минулого разу, з капеланом Олегом Курдіним відвідали батальйон морської піхоти в Широкіно, тих хлопців, які місяцями безвилазно живуть на позиціях, хто в окопах, хто в напівзруйнованому будинку і тримають наші рубежі під Маріуполем.

Немає потреби розповідати про те, що хлопцям на “передку” духовна підтримка потрібна не менше, ніж зброя і продукти і наше головне завдання – це душепасторская опіка воїнів.
Після прибуття до Маріуполя, наша місія почалася із зустрічі з капеланом Альбертом Хом’яком, якому ми особливо вдячні за постійну допомогу нам у цьому служінні.

Ближче до вечора, після реєстрації в секторі «М», відвідали «Республіку Пілігрим» – реабілітаційний центр для дітей, які колись жили на вулицях. Там мали честь помолитися разом з дітьми і поспілкуватися з ними.

12274612_10203947835490995_3589182611416829215_n 11990633_10203947837171037_6867999253552903651_n

Після «Пілігрима», з’їздили на молитовну кручу де молилися за Україну і наших воїнів.

12227683_10203947838771077_5490777296080062221_n 12278795_10203947839091085_4444683712833262461_n

На наступний день висунулися в Широкіно на одну з позицій де провідали солдат.
На посту нас зустрів “вартовий” з підозрілим поглядом.

12241515_10203947846571272_5196227428166187799_n 12241624_10203947845771252_7793544886436412246_n

12240862_10203947841571147_8054019655713735652_o

Те, що колись називалося санаторієм.

12227819_10203947854451469_3279977786317212886_n 12239698_10203947855091485_2588062526630431617_n

10613116_10203947855531496_3143543843245409059_n

Застряг в стіні і не розірвався снаряд від РПГ.

12247094_10203947859171587_4828599335548445088_n

Молитва за Широкіно.

11416181_10203947861811653_975008007377535581_n

У цій поїздці ми мали честь бути присутніми на клятві морського піхотиня. Наша присутність, як священиків додавала цьому особливого значення.

12278810_10203947876452019_4728760867721115176_n 12241744_10203947875211988_9130040174020145612_n

12250069_10203947879092085_338510630480565350_n

Доводилося допомагати не тільки духовним повчанням. Фізичну працю ще ніхто не відміняв. Зміцнюємо позиції.

Тепер жодна “муха» не пролетить.

12227148_10203947886532271_1552145098097198899_n 12246748_10203947894692475_1136783436506300713_n

12249912_10203947888292315_5881389815309518736_n

Під час бою, капелан – парамедик. Його завдання виносити поранених з бою і надавати першу допомогу. Так що курс тактичної медицини обов’язковий.

11057261_10203947909412843_6100001128379968825_o

Черговий по кухні.

12226979_10203947917893055_7062093836406286961_n

Дуже важливо було для хлопців спілкування зі Словом Божим. На моє здивування була маса питань на духовні теми, як на загальних зборах, так і в бесідах на одинці.

12115451_10203947927733301_9112579002137286978_n 12227097_10203947930293365_8217963398711730099_n

Звичайно ж благословінням стало проведення таїнства Причастя. За усіх, хто брав участь у цьому служінні було видно, як багато це значить для них.

12246618_10203947943093685_6268137452104824230_n 12227053_10203947945093735_2806505116818346394_n

12227760_10203947944413718_7330307020730942531_n 10557396_10203947945773752_754253795977328145_n

Хочеться згадати слова Апостола Павла: “Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати; для підзаконних був, як підзаконний, щоб придбати підзаконних …” (Перше послання до Коринтян 9:20)
У нашому випадку Павло ймовірно сказав би: “Для морпіхів я був, як морпех, щоб придбати морпіхів”)

12243227_10203947979934606_4408811518743982254_n 12239907_10203947957814053_4241832836875402807_n

Завершили ми свою поїздку, з того місця, де і почали – з молитовної кручі.

11148722_10203947963654199_5628634330661757984_n 12122957_10203947962974182_2787822730450027045_n

Спасибі всім, хто молився про нас і допомагав. Нехай Господь благословить Вас.
Моліться за наших воїнів і капеланів, які поруч з ними.

 

 


Служіння в секторі М.

2 листопада групою капеланів, Кріп Андрій, Кузнєцов Руслан, Сергій Маестро, ми виїхали з Бердянська на нашій капеланській бронемашині в сектор М.
У блок поста Бердянська ми зустрілися з іншою групою, Олеся Долина (капелан), Борис Пелех (волонтер) і двоє братів по вірі.

Хлопці везли куплений нами всіма намет для капеланів в розташування першої танкової, де буде стояти  як «капличка», місце збору всіх хто бажає мати спілкування зі священиком.
Як зазвичай нас зустрічали в першій танковій привітно, завжди раді нашому приїзду. Зустрічав нас капелан Леонов Григорій і Комбат перший танкової.

12193561_1196504677028560_3383944561349722822_n 12065845_1196503580362003_2816998482219148299_n

Розвантаживши автомобілі, нас запросили за стіл і після смачних частувань (респект і повагу кухареві з перших танкової) ми розбилися на дві команди, одна команда розпочала підготовку до служіння, інша команда, разом з виділеними комбатом в помічники солдатів ми почали встановлювати наш намет .

12208468_1196503547028673_1669733959954472477_n 11261200_1196503760361985_8179536611249468134_n

12189681_1196504793695215_3174484021486048820_n 10407136_1196503593695335_3197924707927578467_n

Служіння (слово євангелія, пісні) ще йшли коли ми закінчили встановлювати намет і підключилися до спільного служіння. Вже сутеніло і фото з встановленним наметом не вийшло.
Романси Олесі Доліної й патріотичні пісні Сергія Маестро були на висоті !!!
Було свідоцтво нашого брата Руслана Кузнєцова про те як з Богом він долав труднощі солдатської служби в зоні АТО, видно було що це свідчення торкнулося сердець солдатів.

12188888_1196504640361897_4008935189060321334_n 12049739_1196504720361889_800888222526153310_n

12049203_1196504777028550_6489005292068494161_n

Після служіння були особисті індивідуальні спілкування з солдатами.
Радує те що в першому танкової проходять щоденна служба капеланів нашого батальйону, а це означає, що Духовні наставники для солдатів є завжди.
Трохи про сумне.

11214078_1196504783695216_4177790572470063557_n 1610983_1196504453695249_2088275916590227105_n

11219089_1196504470361914_2769806674425592595_n 12122888_1196504400361921_3259376230614437053_n

Група на чолі з Олесею Доліної вирушила далі в розташування 23 бригади, але вже по дорозі ми дізналися, що їх машина поламалася і вони мали потребу в допомозі, приїхавши до них оцінивши ситуацію ми прийняли рішення відтягнути машину в Маріуполь на перший блок пост, оскільки вже було пізній час. Нам дозволили залишити машину до ранку. Через деякий час приїхала допомога з 23 бригади та забрали наших капелан у своє розташування.

І так є потреба, машина стоїть на ремонті і полетів в машині генератор (машина мерседес спринтер) хлопці приїхали з Києва і їм ще треба повернуться на неї додому.
Усім, кому не байдуже, прошу надати грошову допомогу на ремонт машини, номер картки 4149 4978 2389 3211 Глущенкова Оксана, в перекладі вкажіть що на ремонт машини.

Я хочу висловити свою подяку всім тим людям, які брали участь у допомозі солдатам АТО. Ми дуже вдячні і вдячні за надану вами матеріальну підтримку, за небайдуже ставлення до проблеми нашої країни, за Вашу людську сердечність і милосердя. Ваша допомога – це неоціненна і відчутна підтримка, солдатам АТО. Ви даруєте не просто матеріальні цінності, а даєте віру і надію в краще нашої України. Нехай Ваша доброта і щедрість повернуться до Вас сторицею.
Без вашої допомоги – це неможливо !!!

Низький уклін за постійну грошову допомогу, Українській діаспорі в місті Квебек (Канада) а також допомога, через чудову сім’ю Литюк Олег і Наталя, Брату Сергію та його сім’ї з міста Коростень та волонтерам міста Енергодар.
Група капелан на чолі Олесі Доліної продовжують нести служіння в 23 бригаді.


10-денне служіння в секторі “М”

“На днях повернувся з служіння в зоні АТО”- каже Володимир  Болестев.
Ці пару днів “перетравлював” усе, що бачив і чув.
Там, де я їздив було тихо і спокійно, принаймні останнім часом…

Скажу прямо – повертатися не хотілося. Не тому, що додому не хотів – сумував за своїми аж як!
Не хотілося братів полишати на фронті!
Я називаю їх братами – після того, що я бачив в їхніх очах, після того, як я бачив, в яких умовах вони бережуть наш спокій – я не можу інакше їх називати!!!

12032246_712538355556289_1060705375973335932_n 12042803_712538738889584_8239053432735935458_n
Це важко передати словами. Весь час десь у голові бриніли слова Ю.Шевчука:
… Но когда на меня смотрели
Эти пыльные глаза человечьи,
Не по-птичьи, да не по-овечьи,
По-людски они меня грели…

І ще я усю поїздку не міг викинути з думок вираз “….в железо вошла душа его…” Псалом 105.
Місяцями живуть у землі, місяцями не бачать рідних, місяцями ковтають кашу вперемішку з матюками та степовим пилом… І залишаються людьми, втомленими, але усміхненими…

12088547_712538172222974_19204105450481652_n 12049667_712538222222969_9201037771337934169_n

11057922_712538258889632_2372048267234194470_n 996157_712538692222922_8476602437435845082_n

11215858_712538198889638_4325883921839115467_n 12027172_712538208889637_5749127494093639867_o

13 12

Враження від поїздки:
Чим ближче до передової, тим простіші відносини, чистіші люди. (вибачте, знову Ю.Ш. напрошується на пам’ять, пісня “Пацаньі”)
І навпаки, далі у тил – сумніше і сумніше стає.

Я розумію – порядок, самодисципліна і злагодженність у бойових діях життя спасають.
Та куди ж це дівається у тилу? Як донести бійцям, що головний ворог – у твоїй плоті сидить, переможеш його – житимеш…

Гріх… На війні він приймає жахливі форми. Брат по зброї, той, що прикривав тебе собою у бою, під впливом горілки може пересмикнути затвора автомата перед лицем свого побратима…
(Це реально страшно, коли на тебе п’яний наводить зброю і пересмикує затвора! І яка зараз різниця, свій він чи чужий, я знаю, чого лукавому треба; йому так хочеться щоб капеланів було -1)

Усюди де я бував, у підрозділах, на блокпостах, мене приймали просто і щиро.
Молитви, проповіді Слова, пісні під гітару – і через пару годин ти вже “свой в доску”.
Після цього починається, здається, саме важливе і важке – вояки починають відкривать своє серце.
Дякую Богу, що маю можливість бути для наших бійців другом і пастирем, а навіть інколи може і “цапом відбувайлом”, якщо накипіло)))))

Ділюся радістю – деякі із вояків почали серйозно читати Слово Боже.
У танкістів один з офіцерів, котрому я подарував минулого разу Біблію, поділився думками:
– А Ви знаєте, я так думаю, що я для того на війну попав, щоби Біблію почитати. На “гражданці” все часу не міг знайти!
Оце так заявочки! Слава Богу! Деякі з хлопців обіцяють повернувшися додому піти у церкву.
Хай буде так!

12042981_712538302222961_1668532074417442517_n 11219057_712538802222911_1695304038135282984_n

11138087_712538605556264_7778941061828054474_n 10178027_712538515556273_4617517145339009795_n

Я хочу подякувати усім хто молився і молиться за служіння капеланів 1 УБВК!
Хочу подякувати Ruslan Ros і через нього усім, хто матеріально служить разом з нами!
Я вірю, що у вічності ми з вами побачимо щось неймовірно чудове і для нас несподіване!

12004007_712538005556324_4732020781034359822_n 12042923_712538438889614_1243346634866754620_n 12063651_712538475556277_1636921210556472446_n 14
Можливо це будуть змучені війною люди, які знайшли спокій на руках Ісуса, яким ми з вами вказали Путь…

12065993_712538588889599_22355986656321455_n 12108827_712538415556283_7984414044841006214_n
Мрійте і моліться, це дає силу до дій!

 


За один день зробили багато справ !

14 жовтня!
За один день зробили багато справ. Встигли приєднатися до відкриття мемореалу в містечку Борова. Там проживав загиблий герой, підполковник Олег Ковбаса, який ніс службу в 92-й бригаді.
Він загинув 5 квітня 2015 року, разом з побратимами підірвався на міні.

12079316_894353730613647_6379147232500757354_n  12079192_894353853946968_7658492063552165343_n

На відкриття мемориалу був запрошений командир бригади Віктор Николюк.

12105725_894356073946746_1091536788591929259_n
На будинку тепер завжди буде висіти ця доска в пам’ять ГЕРОЮ який загинув захищаючи Україну.

Потім ми направились разом з офіцерами в м. Щастя. Так як і планували в подарунок до Дня Захисника України, завезли бійцям трохи теплих речей та спальників!Користуючись нагодой капелани помолились та благословили бійців, п’ять чоловік помолились молитвою покаяння. Слава Богу!

Двоє капеланів відправились на позиції нести своє служіння!
Велика подяка Церкві “Нове Покоління”за допомогу в теплих речах та спальних мішках і
всім хто допомагає фінінсами нашому батальону!

12106800_894354803946873_7423560721926676602_n 12096256_894355580613462_4086476661667409851_n

Євгеній з Харківа за служіння своїм бусом Т4. Женя ти крутий!!!!!
Комбригу Виктору Николюку та особовому складу за те, що стоять на варті нашого миру та спокою!
Всім хто молиться за капеланів та військових!!!!
Благословінь Вам друзі!!!!


Старший єпископ України на передовій фронту.

Андрій Тищенко – старший єпископ Руху «Нове покоління» в Україні проїхав по передовій лінії фронту в Донецькій області і роздав гуманітарну допомогу солдатам ЗСУ у м. Мар’їнка, а також мирним жителям у м. Авдіївка.

12088322_998274620241972_5949026434117134454_n 12072819_998274450241989_8269581797376551758_n
Разом з командою волонтерів церкви «Нове покоління» 7 жовтня 2015 архієпископ Андрій Тищенко відправився в АТО для здійснення гуманітарної допомоги військовим і мирним жителям, що знаходяться на передовій. Гуманітарна допомога була надана віруючими з США та Англії. Це продукти харчування, теплий одяг і спальні мішки, – як повідомляє прес-центр церкви «Нове покоління».

Варто відзначити, що саме 7 жовтня в Україні різко зіпсувалася погода, температура впала, пішов дощ. Тому теплий одяг і спальні мішки, стали по-особливому потрібним і корисним сюрпризом для солдатів, що знаходяться на передовій.

Єпископ Андрій Тищенко не тільки передав гуманітарний вантаж солдатам, також він провів служіння для 100 бійців 14-ї окремої механізованої мотопіхотної бригади та 20-го територіального батальйону, який перебуває в підпорядкуванні 14-ї бригади. Він закликав солдат молитися Богу, щоб уникнути прийдешніх лих. Також звернувся до військових з проханням не лаятися матом, так як це притягує проблеми, за словами священика, і не вживати спиртні напої, так як це призводить до негативних наслідків.

12079182_998274376908663_6619439563289078754_n 12079306_998274440241990_7658586155457086871_n

Андрій Тищенко допоміг здійснити бійцям молитву покаяння, молився за особливий Божественний захист над кожним з них. Також він особисто молився з рукопокладенням за тих солдат, які мали якусь хворобу в тілі. Бійці залишилися вдячні священикові за таку увагу до них, молитву, і гуманітарну допомогу.

Після Мар’їнки, делегацію волонтерів церкви «Нове покоління» і єпископа Андрія Тищенко зустрічала Авдіївка. Там біля кінотеатру «Рубін» зібралася приблизно тисяча  мирних жителів. Їм роздали продуктові набори: макарони, консерви, томатну пасту, хліб, а також теплий одяг.

11218059_998274520241982_8692575468280231111_n 12088474_998276900241744_4351559492497691545_n

 

Андрій Тищенко розповів жителям Авдіївки про те, що треба прибрати перешкоду між людиною і Богом – це гріх. Тому закликав людей до молитви покаяння і порадив молитися, щоб уникнути прийдешніх лих. Священик благословив жителів Авдіївки, звершив молитву за відновлення миру в місті і за Божественний захист над людьми.

12118999_998275680241866_3381635093300906966_n 12079636_998275686908532_2600747239757774295_n

12122576_998275673575200_8741096488901100812_n 12106747_998277563575011_438017256905232321_n

Люди дякували волонтерам церкви «Нове покоління», які організували роздачу гуманітарної допомоги від американських віруючих. За їхніми словами, для них це дуже актуальна допомога, а теплі кофти в холодну пору року – це взагалі своєчасно.

12140837_998276766908424_7021600647911669134_n 12074589_998276756908425_6347178466513355774_n

 

Як повідомляє прес-центр 14-ї бригади м. Мар’їнка, на сьогоднішній день – це одна з найгарячіших точок України. Перестрілки тут припинилися всього за три дні до приїзду волонтерів церкви «Нове покоління». До цього в населеному пункті, який на 50% перебуває під контролем військових ДНР і на 50% – під контролем ЗСУ, було зовсім не спокійно, і ще в останній тиждень вересня там два дні поспіль йшли запеклі бої.

У місті можна бачити пусті вулиці, забиті вікна в будівлях і магазинах, розбиті й випалені будинки, зруйновані дахи, розстріляну будівлю Мар’їнського райвідділу міліції, будівля ЗАГСУ, зруйновану будівлю лікарні (бойовики в упор розстрілювали з танка), школи.

12140601_998274386908662_7415515033622350287_n
Прес-центр Української християнської церкви «Нове покоління» в м. Першотравенськ


Вас приветствует Широкино! Не забудьте надеть бронежилет!

Category : Поїздки

Меня спросили: «Зачем ты туда хочешь ехать?». Нет у меня однозначного ответа.
Но когда видишь ребят, которые рискуют собой, стоят на рубеже между жизнью и смертью со словами: “Если не я, то кто?” – мне хочется служить этим людям.
На самом деле, потребность в священниках на фронте очень высока так как солдатам не хватает духовной поддержки. Ни один офицер в работе с личным составом не способен дать им то, что может дать священник – утешение, ободрение, надежду и просто снять душевный груз накопившийся за время боев.
Моя поездка началась со знакомства с командиром первого украинского батальона военных капелланов Русланом Бусько. После собеседования был принят в батальон и получил благословение на поездку

.1

Ехал в паре с моим другом и братом во Христе Олегом Курдиным, за плечами которого не одна поездка на передовую. По дороге в Мариуполь имели не совсем четкое представление, о том как будем добираться на позицию к солдатам в Широкино, поэтому ехали с мыслями и верой в то, что Бог все устроит.

И действительно, Бог все устроил. Я свой ответ получил, через некоторое время после того, как мы сошли с поезда в Мариуполе. За нами приехал замечательный человек, Божий служитель, военный капеллан Альберт Хомяк, который, при всей его занятости в служении воинам, нашел время послужить и нам.

Я был рад забросить свои вещи в авто Альберта и ехать дальше. По дороге в Широкино, мы сделали пару остановок в магазине, купив гостинцы бойцам и выдвинулись в путь. Когда пересекли блокпост в Мариуполе, я понял что въехал в другой мир. Если в Мариуполе хоть какая то жизнь, то после блок поста попадаешь в некую зону отчуждения, где, как мне показалось, даже птицы не летают. Безжизненный участок дороги нужно преодолевать на максимальной скорости, здесь ты уже стопроцентная мишень.
Итак, вас приветствует Широкино! Не забудьте одеть бронежилет.

2

 Курортным городом это место уже не назовешь. Все, что когда то называлось отелями и санаториями после месяцев ожесточенных боев превратилось в один сплошной памятник войне и стратегическую позицию украинской армии.

3

4

 Посетив одну позицию и передав бойцам часть того, что мы привезли, имели возможность пообщаться с воинами и помолиться за них. На первой позиции это было очень короткое время, но мне хватило, чтобы увидеть, насколько капелланы желанные гости для украинских военных.

5

 Наверное только здесь, на передовой можно реально оценить роль капеллана в жизни солдат, которые исцеляют их душевные раны молитвой, дружеским советом или просто обычным разговором.

6

 После общения с морпехами на позиции мы поехали дальше сделав остановку в разрушенном квартале возле пляжа, где еще два года назад отдыхали и загорали люди.

8

7

 О мирной жизни там напоминали лишь разбросанные в сгоревших домах, среди гильз и осколков детские игрушки…. Незабываемый контраст.

9

 В пару десятков метров море, но пляж уже не пригоден для отдыха, так как весь усеян осколками и неразорвавшимися минами.

10

И вот, наконец место, где мы высадились с вещами. Это два уцелевших дворика, но вполне пригодных для жизни и несения службы.11

Хоть мы приехали в относительное затишье, тем не менее, опасность остается здесь всегда и везде, так что на прогулки рассчитывать не приходится. Уже в нескольких метрах от участка стоят «растяжки», а дорога простреливается снайперами.

Но мы, всего-то на неделю, а бойцы живут здесь месяцами, безвылазно. Бытовые условия сносные, если сравнивать с полевыми. Питание – как придется, но это и понятно, поваров там нет. Но, когда спрашиваешь об этом напрямую – никто не жалуется. Ответ один: «на войне, как на войне!». Но самое главное было для меня, это не бытовые условия, а то, как сложатся у меня отношения с бойцами, ведь для того, чтобы достичь их сердца, они должны доверять тебе, и рассчитывать на тебя, так как капеллан – это не просто служитель церкви, но человек, который с тобой будет находиться в самых опасных ситуациях.

Встретили тепло, по-домашнему и конечно же в этом немалая заслуга капелланов, которые уже были с этими ребятами до меня. Показали свой быт, чем питаются, и я был удивлен их бережным отношением к временному дому, где они живут, к вещам, которые им привозят. Буквально через пару дней у меня появилось ощущение, что я знаю этих парней уже много лет.

12

 Были личные беседы, где каждый раскрывал свою душу, делился своей жизнью, все, что накопилось у них внутри. И часто бывает, что ты не знаешь, какой дать совет, поэтому просто предлагали вместе помолиться. Многие очень открыты к наставлению капелланов, открыты, к тому, чтобы за них молились.

13

Вообще, служение капеллана не похоже на служение священника в привычном понимании. У нас не было возможности проводить богослужения, потому что на передовой совсем другой ритм жизни. Все беседы на духовные темы – в перерывах между дозорами и караульной службой. Но даже в это короткое время общения, Бог совершал работу в их сердцах.

У меня также осталось положительное впечатление и от боевого духа ребят. Они верят в победу и готовы защищать страну. Очень многие благодарят просто за то, что мы приезжаем.

14

 Когда пришло время уезжать, было чувство, что оставляю родных мне людей. Надеюсь и верю, что Господь даст мне возможность еще совершать такие поездки и быть полезным служению нашим бойцам.

Молимся за этих ребят, за их семьи, за Украину.


Гуманітарне служіння в зоні АТО.

20 вересня відбулась чергова поїздка «Першого українського батальйону військових капеланів» до зони АТО. Поїздка була насичена подіями та мала на меті окрім духовних завдань, гуманітарну місію.

12049661_907065456054442_1972920163197584893_n 10360400_907065512721103_6376693975115558683_n

 

12032264_907065759387745_3621342550574786642_n 12038230_907065459387775_5661909070393099548_n

 

11225736_907065452721109_6661353638977057811_n 11140002_907065666054421_4894988996986615037_n

 

12004966_907065686054419_5118354323997500366_n

 

Щойно повернувся із служіння з першої танковій бригади капелани Григорій та Володимир. Вони пробули у зоні АТО десять днів. Командир батальйону Руслан Рос та пастор-капелан Олексій відвідали танкістів відразу по поверненню Григорія та Володимира. Командир батальйону переконався особисто в успішній діяльності батальйону, що підтвердилося чудовими словами від бійців та їх командирів на адресу капеланів.

 

12046669_907065796054408_4679037151454494732_n 12039183_907065462721108_1009325121427550361_n

 

12036957_907065476054440_6075028846632374041_n 12036885_907065496054438_2481647056740348113_n

 

По приїзду пастор-капелан Олексій провів служіння до якого долучилися бійці. Чотирнадцять бійців помолилися молитвою покаяння. Зазначимо, що важливість та необхідність капеланського служіння у зоні АТО особисто відмітив заступник командира першої танкової бригади Гуменний Юрій.

Капелани «Першого українського батальйону військових капеланів» неодноразово працювали з людьми, які постраждали внаслідок військового конфлікту на Сході України. Так і цього разу, дякуючи, небайдужим громадянам м. Біла Церква, м. Києва, м. Бердянська, а також Ользі і Роберту із Сполучених Штатів Америки, капелани відвезли переселенцям гуманітарну допомогу. Руслан Рос, командир батальйон провів коротке служіння із жителями с. Краснівка Донецької області.

 

12027495_907065466054441_841617260641908987_n 12002062_907065749387746_5433574697316904322_n

 

12003285_907065506054437_3730846347881185182_n 12002850_907065572721097_560639666907623038_n

Також «Перший український батальйон військових капеланів» традиційно висловлює подяку «Українському біблійному товариству» за камуфльоване Святе писання спеціально для українських Героїв та дитячі ілюстровані Біблії.

Окремо дякуємо повару танкістів Валерію за чудовий смачний обід, який запам’ятається надовго.
Всіх небайдужих патріотів запрошуємо долучитися до допомоги воїнам АТО.

Прес-служба


Акредитування капеланів і поїздка в зону АТО.

В результаті досягнутих домовленостей з генеральним штабом, наші поїздки в зону  АТО тепер проходять згідно з наказом. Східний підрозділ нашого батальйону в результаті розподілу вибрав для капеланського служіння 92-ОМБр.
На початку тижня поїхало 2 капелана, два Олександра. Під час поїздки були проведені молитви з єлеєм помазання в трьох батальйонах, більше ніж за сто чоловік, двадцять з яких взяли молитву покаяння вперше.

12004816_899123296848658_2261615729842021696_n 12002260_899123386848649_7882971019428324246_n

Ми допомагали у будівництві оборонних укріплень, допомогли в облаштуванні бліндажа.  22-го числа на зміну Олександру прибув капелан Віталій і ми залишилися на бойових позиціях.

 

12006299_899123273515327_6480022471385276330_n 12003891_899123286848659_4762561494946746808_n

 

11960034_899123270181994_7473109593943433050_n

У ніч з 23 на 24 серпня були обстріляні. За свідченням військовослужбовців – це був найпотужніший обстріл за останній рік з використанням супротивником САУ зі спеціальними протівобліндажнимі снарядами, вогонь яких коректувався “безпілотником”. Також по наших позиціях стріляли танки, прицільно по укріпленнях і техніці наших військ. Було випущено близько 40 снарядів великого калібру. При цьому Господь явив свою славу і з військових ніхто не постраждав, хоча снаряди лягали буквально в декількох метрах від бліндажів і навколо них!

12003958_899123320181989_3446655020166966456_n 12002889_899123303515324_8701369387869849209_n

 

12002175_899123280181993_6041444680218900179_n 11236554_899123283515326_8204829620320846307_n

 

11952009_899123316848656_6346359500662800420_n 11917477_899123393515315_5311145481969270798_n

 

11999075_899123390181982_6241842758296639022_n

В результаті обстрілу постраждала лише кухня з продуктами, зброєю і речами…