З 07 по 10 липня 2016 року відбулася поїздка до зони АТО “Першого Українського батальйону віськових капеланів”. Спільно з капеланими Андрієм та Сергієм з міста Хмельницьк, Євгенієм з Кривого Рогу, Русланом з Маріуполя.
Ми відвідали базу добровольців УДА, де провели наше служіння, капелан Дамир Ваисов співав свої авторські пісні, прославляючи Господа. Були свідчення, було спілкування та молитва покаяння, повторили молитву примирення з Господом близько 20 побратимів.
В той самий день ми відвідали воїнів в Широкине, спілкування та розповіді з життя як Христос змінив особисто кожного з нас, пісні під гітару та в завершення молитва в якій ще п’ять морпіхів примирилися з Господом.
Наступний день ми відвідали дві позиції в Гранітному, служіння бійцям це велике благословіння, особливо де крайні позиції, хлопці кажуть, що дуже не вистачає спілкування, молитви, підтримки та звісно гітара робить своє. В завершення ще сім чоловік прийняли Христа в своє серце!
Капелани привезли з Хмельницька, трохи гостинців та свіжих лавашів, на позиції ми привезли газованих напоїв, саме в жару це дуже доречно.
В цей раз в нас зламалися дві машини, ми не все змогли зробити те що запланували, але є певний успіх та плід, на це є воля Божа і ми Його славимо.
Дякую сестрі Оксані за те що придоставила нам свій будинок для ночівлі. Дякую капелану Євгеній Коваленко за те що був та служив разом з нами.
Дякую всім хто жертвує гроші на служіння в АТО, молюсь за кожного з Вас! Шкода, що до капеланів Василя та Олега ми так і не доїхали через поломки джипів.
Отже, пройшла друга зміна дитячого табору «UA generation 2016». Програма табору була від фонду «Возлюби», проживання та харчування забезпечив фонд «Країна понад усе». Було 120 дітей і підлітків, частина з АТО.
Капеланили всю зміну- вранці, на лінійці табору підіймали прапор під гімн України, молилися «Отче наш». Діти так швидко вивчили цю молитву!
Часто був спікером в програмі табору – розповідав дітям як військовий капелан про патріотизм, як Господь діє на фронті, навчав молитві.
Вечорами, коли стемніє, проводили найцікавішу гру – охорона прапора України. Троє дітей з кульками наповненими водою – охороняли, троє «диверсантів» з вожатих, намагаються чесно “поцупити” прапор.
Охорона у військовій касці і зазвичай в шортах, поруч блок-пост з мішків з травою, підходи в «розтяжках» – (дзвіночок і пластикові пляшки на мотузочці – а то вожаті часто прапор відводять) і система чітких правил гри. Діти другий рік задоволєні від цієї гри.
Цього року наш батальйон розробив і провів курс з надання долікарської медичної допомоги адаптований під дітей – типи кровотеч і як їх зупинити, як з підручних засобів надати допомогу, в яких випадках застосовувати джгути, бинти, як евакуювати в зелену зону. Два дні теоретичних занять і день практики.
Теорію поводили капелан-психолог Альбіна і я.
На практику приїхали гості – комбат Ros, капелан Андрій (провів цікаві стрільби з лука), Сергій Ярослав і Дмитро (показав як працювати з міношукачем і мінну безпеку), журналістка батальйону Вікторія.
На заняттях зробили «бойову» обстановку – хлопки петард, «розтяжки», димові шашки. Розклали по табору «поранених» з різною важкістю ушкоджень. Діти із задоволенням носилися по табору, виконуючи завдання.
Після гри прохали нас знову, провести гру. У нас вже закінчилися петарди з «розтяжками», запустили гру по другому колу без них. В останній день табору провів молитву благословення вожатих – вивів всіх їх на сцену і 120 дітей підняли руки і молилися за них, благословляючи, дякуючи за них Бога і бажаючи хороше в їх життя.
На вечірній програмі розпалили велике багаття на галявині, всім бажаючим запропонував Євангелія в камуфляжній обкладинці. Дітки за 4 хвилини взяли рівно 101 штуку – віддав і своє, що в формі ношу.
Наступна зміна почнеться в четвер, але на іншій основі. Прохання молитися за подальше служіння в дитячому таборі.
В наступний день після служіння морпіхам ми відправились на зустріч нашим братам капеланам, які вже були в 53-й бригаді!
Володимир Болестєв та Віталій Нартов вже одне служіння там провели в цій бригаді.
Обговоривши з замполітом захід, який ми спланували та визначивши місце де будемо служити, почали приходити люди.
Господь веде кожен раз по новому і кожне служіння відрізняється! Прийшло солдат близько 25 чоловік, всі слухіли з задоволенням, авторські пісні Дамира Ваісова в парі з Володимиром Болестєвим зробили свою справу, хлопці почали підспівувати, сміятися.
Як завжди я розповідав хто ми капелани та для чого ми в АТО, молився за вояків які всі разом обнялися та стали в коло.
Василь Іванович пропонував молитися молитвою покаяння, більшість хлопців повторили цю дуже важливу молитву, запросили Господа в своє життя! Були особисті спілкування та багато запитань які турбують захисників. Це була командна робота та дуже благословенний час. Господь по особливому благословляє в таких місцях та діє!
Далі шлях наших капеланів лежав в 59-у бригаду до Олександра Данелюка про це буде пізніше!
Наший шлях продовжився в сторону с.Бердянське та Широкине, мета як завжди послужити тим, хто несе службу в складних умовах.
В тих краях ми зустріли волонтерів з Києва та Гешу Ушивец. Приємно зустріти знайомих, які роблять теж саме, що й ми.
Ми служили морпіхам, розділилися на дві групи та пішли по різним позиціям. Були молитви, чудове спілкування, профілактичні поради бійцям. Вони готуються на ДМБ і потрібно, щоб були підготовлені. Разом пили чай та вечеряли. Були молитви покаяння.
Ввечері ми переїхали в 23-ю бригаду.
Продовжили вечірнє служіння невеликим концертом, проповіддю, молитвою покаяння, роздача малюночків від дітей, загальною молитвою за солдатів та їхні сім’ї!
Це було неймовірно, ми з різних місць, але відчуття ніби то ми знаємо один одного вже декілька років!
Початок нашого служіння 19 травня 2016року.
По дорозі в АТО, заїхали в Запоріжжя до Ольги Великої на роботу в дитячий садочок. Дітки нам приготували малюночки для вояків, але ми з задоволенням спілкувалися з дітьми та відповідали на їхні питання. Наше служіння триває, робимо добро разом!
Мені здається, що Бог шиє прекрасну українську вишиваночку у якій кожен з нас – особлива ниточка, яка додає цим витворам Божої премудрості своєї неповторної краси.
Ольга Ставицька, Сергій Швець, Ірина Півень, Ангеліна Устименко, Руслан Ros, Пітер Тетяна Chepelyuk, Сергій Iashnik, Григорій Леонов, Олена Болестева, Олександр Болєстєв, Оленка Болестева, Маргарита Войко, Сергій Верьовкін, Максим Хіжній, Олена Калюжна, Galyna Kyriyenko,. .. і ще багато дітей та молоді, їхніх батьків та вчителів Пологівського, та Чернігівського районів Запорізької області.
1-2 травня 2016 року служитель 1 Українського батальйону капеланів Володимир Болєстєв спільно з молоддю баптистської церкви села Чапаєвка провів 8 святкових Великодніх богослужінь на “0” позіціях наших бійців в районі Старогнатівкі-Гранітного.
Проповіді, пісні, молитви – така була ціль Пасхального виїзду на передову. І поставленої мети ми досяглі. По-перше, наш приїзд був несподіванім. Хлопці думали, что “мирні” усі зараз святкують вдома, тому сюрприз вдався)))
По-друге, вже більше двох діб наші воїні у повній готовності до провокацій супротивника. Але підрозділи спокійні, злагоджені, тверді духом!
“Вам не страшно їхати сюди та ще й дітей везти із собою?” – це питання не застало мене зненацька. Тільки вранці я проповідував в нашій сільській церкві, що Своїм воскресінням Христос звільнив нас від страху смерти. Жало смерти вирване, ад переможений – це віра дітей Божих.
Саме до такой віри кликали ми бійців. І вони слухали, вони повторювалі молитви за нами, вони молилися самі, хто вголос не соромлячісь, хто пошепкі … Слово Боже живе и дієве, перевірено життям! Бажаючі у подарунок отримали солдатські Нові Заповіти.
Молодь самовіддано служила цим дядькам, хлопцям і дідам, а вони в свою чергу, трохи по-ведмежому, але лагідно и ніжно проявляли увагу і чоловічу галантність перед дівчаткамі)))
Друзі мої, те, що ми робимо спільно, це не міряється грошима, мішкамі, коробками чи пакунками.
Ваша праця вимірюється глибиною, висотою, шириною Величчю Неба і любов’ю Божою!
І настане, я вірю, той час, коли втомлені від жіттєвих доріг та битв ми зберемося у ніг нашого Спасителя и складемо усю честь и славу Тому, Чією силою ми живемо!
І поряд з нами будут сотні и тісячі воїнів, наших братів у Хрісті, чиї руки ми тримали своими молитвами і добрими справами!
я ВІРЮ!
Сьогодні 12.05.2016Р. закінчилась конфенренція!
“ВІЙСЬКОВЕ КАПЕЛАНСТВО В УКРАЇНІ:ПІДСУМКИ ПЕРШОГО ЕТАПУ ІНСТИТУАЛІЗАЦІЇ(2014-2016РР.)”
Більшість присутніх робили доповіді в п’яти секціях.
№1.Досвід створення і функціонування служби військових священників(капеланської служби)у Збройних Силах України.
№2.Досвід організації душпастирської роботи у Національній гвардії та Державній прикордрнній службі України на тлі ведення антитерористичній операції на Сході України.
№3.Госпітальне капеланське служіння та волонтерство,досвід роботи з учасниками АТО,духовно-психологічна підтримка і реабілітація.
№4.Християнська і соціальна підтримка сімей учасників АТО.Капеланство і проблеми реабелітації демобілізованих військовослужбовців.
№5.Перспективи створення капеланської служби в підрозділах Національної поліції та Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Учасники розповіли про свій досвід та практику яку вже придбали в ході служіння.Також розповідали про виникнення проблем та пропоновані методи їх вирішення.В кінці були доповіді голів секцій та прийняття резолюції конференції.
Після опрацювання матеріалів їх буде надіслано у відповідні органи!
11-12 травня пройшла конференція на базі Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Це міжнародна науково-практична конференція.
“ВІЙСЬКОВЕ КАПЕЛАНСТВО В УКРАЇНІ:ПІДСУМКИ ПЕРШОГО ЕТАПУ ІНСТИТУАЛІЗАЦІЇ(2014-2016Р.Р.)”
Виступи представників різних церков та конфесій!
Рада у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України.
Всеукраїнське міжконфесійне релігійне християнсько-військове братство.
Дуже цікаво слухати досвід різник капеланів!
Чудовий час,справа яка нас об’єднує вірю в те що капеланство виросте та перейде на нові рівні!
02.05.2016 р У Дніпропетровську відбулася молитовна щорічна конференція церква “Нове Покоління”.
Це був гарний час і хороший привід зустрітися капеланів і волонтерів батальйону! Люди з різних міст і підрозділів приїхали на стадіон “Метеор” прославити Господа, помолитися за нашу країну.
Дуже багато людей прийняли Ісуса Христа в своє життя. Була молитва за зцілення, були люди, хто отримав це. Випускники МБК отримали сертифікати про закінчення навчання.
Алекс Білий отримав нагороду “За Служіння Богові и Україні”. Добре, коли тисячі людей збираються на стадіоні для того, щоб славити Господа !!!
Я дуже радий був побачити кожного капелана і волонтера, робимо добро разом для людей, країни і Господа!
20-те квітня. Два екіпажи виїхали з різних місць, одна машина- два служителя з Білої Церкви, друга машина- три служителя з Бердянська, зустріч та ночівка запланована в Краматорську. Нас прихистили на ніч добрі люди: Сергій, Надя та ще знайомства з чудовими людьми, загальні молитви та, як завжди авторські пісні благословенного Даміра.
Дякую Господу за цих чудових людей, які служать постраждалим від збройного конфлікту, Сергій та Надя поділилися своєю історією, вони продали свій будинок та придбали приміщення побільше, в самому приміщенні проходять і служіння, і проживають люди, які вимушено покинули свої домівки! Господь, благослови діло рук цих благословенних служителів та їхнє служіння!
Прокинувшись рано та помолившись, ми з капеланами направились в 59-у арт.бригаду, де нас чекав вже благословенний брат Олександр! Крім Олександра в тій батареї ніхто не проповідував Слово Боже, отже домовились, що приїдемо та послужимо!
Артилеристи нас зустріли дуже тепло, гарна вечеря та сауна але ми приїхали не по це, наша ціль була послужити нашим захисникам та прославити Господа! Ввечері був збір в казармі, ми почали своє служіння, те за чим приїхали!
В нас було мобільне структуроване служіння, у кожного була своя задача! Я представив нашу організацію та свідчив про наше служіння в АТО. Дамір грав на гітарі та славив Господа, я молився за бійців. Брат Вася розповів про себе та про славу Господню в його житті, запросив разом помолитися молитвою покаяння!
Після того, як захисники прийняли Христа в своє життя, я запросив їх на причастя. Розповідь з біблії про страву, яка зближає з Богом та важливість і відповідальність в прийнятті ломимого тіла та пролитої крові Сина Божого! Івана 6: 54- Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. 55 Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття. 56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той в Мені перебуває, а Я в ньому.
Капелан Григорій свідчив про славу Божу, Дамір грав на гітарі, приблизно чоловік 40 слухали євангеліє, з них прийняло Христа приблизно 20,слава Господу! Залишились ночувати в цих добрих людей!
На ранок вже 22 квітня,помолившись за замполіта та начальника штаба, благословили весь особовий склад, зробили загальне фото та поїхали далі! Слава Богу за Олександра, вірю в те, що після АТО, він буде служити Господу дуже якісно!
Напрямок Авдіївка- наступне місто, куди ми вирушили!
Людина, до якої ми їхали, з якихось причин не вийшла на зв’язок!
По дорозі ми бачили, як якісь люди біля терикону визбирували вугілля в мішки.
По Божій милості ми проїхали недалеко від шахти Бутовки та потім на відстані дивилися на промзону!
На блок постах хлопці стоять вже по 2-3 місяці,після зими їхні лиця були загорілими, губи потріскали, а з очей виділялися сльози! Поки я за двох молився, позаду наші капелани приймали молитву покаяння, щирі вояки не могли стримувати сліз. Дуже важко переживати це разом з ними!
Ще п’ять бійців слухали про Іісуса, а двоє з них стали нашими братами по вірі!
Далі наший шлях лежав до 128-ї бригади в селище Піски, спілкуючись з замполітами, домовились про служіння в їхній бригаді!
При в’їзді в Піски ми повинні були зустрітися в обумовленному місці, але ми приїхали з такого напрямку, з якого й самі не очікували -с.Тоненьке. Це селище завжди було не спокійне, коли там стояв ДУК ПС, коли там була 93-я бригада і зараз нічого не змінилося!
Хвала Всевишньому, Він не дав нам загинути, вояки трохи здивувалися, коли нас помітили, поки я пояснював, хто саме та де нас чекає, замполіт вже підійшов до нас. По традиції ми за хлопців молилися, але нас повели в недобудовану церкву проводити там служіння!
Проповідь євангеліє, молитва за спасіння та захист, прославлення, яке виконував Дамір. Свідоцтва, про які розповідав Григорій, брат Василь призвав до молитви прощення та покаяння, служіння причастя! Ще чоловік сім присутніх при проповідях, покаяння та прийняття Господа в своє життя! Це все відбувалося неподалік від ворога, ім’я Боже було прославлене!
Але прийшов час і замполіт нас попросив переїхати на другу позицію, там ще є бійці, кому треба служити!
За нами приїхав вже другий офіцер, треба їхати, люди чекають, а ми не можемо від цих відійти, прийшов Бог і ми не хочемо з хлопцями прощатися, але час іде! Наступне місце теж 128-а і тіж самі місцевості, тільки трохи приміщення вже інше!
Нас вже чекали, люди різного віку, стомлені, але бажають спілкуватися з нами. Формат нашого служіння не змінився, ще чоловік десять слухали про те, як Господь рятує, та в людей змінюються долі! Краще хочуть жити всі!
Капелани роблять свою справу, а Господь працює з людьми через наше служіння! Молитви, особисте спілкування, сповідь та задані питання особистого характеру ! Так йде форма служіння, ми, як свої, коли наші побратими дізнаються, що ми не просто світські священники, це міняє справу!
Наступна група людей вже чекала нас, часу стає все меньше, нам не вистачає дня для того, щоб встигнути, починаєш відчувати, що давно вже не їли. Не час шукати кафе, по дорозі щось перехватили і ось знов приємна зустріч. Наступна група людей приблизно 30 вояків!
Це служіння було скорочене, причина начало темніти надворі. Знов звучать слова з Біблії та молитва Отче Наш! Розповідь про Божий план для кожного, заклик після служби до здорового та тверезого образу життя! Молитва покаяння, особисті спілкування, знайшлись земляки та знайомі! Іісус Господь, ми послужили!
Починає темніти, а нам ще їхати на ніч в Мар’їнку, не далеко, але тут місця дуже не спокійні. Нарешті виїхали, водій отримав побутову травму, розбив голову об капот машини, слава Богу, рана не глибока, жити буде! Наша задача була- приїхати та переночувати, вранці планували служити мирному населенню! Є в Мар’їнці церква та Християнська Євангельська Місія, вони й прийняли нас переночувати, точніше один з братів. Одна з наших машин вже поїхала до дому, отже ми залишились втрьох! Служіння мирному населення та гуманітарна допомога!
В центрі Мар’їнки дуже голосно, брат Дамір співав пісні про Господа, стояла палатка та волонтери- служителі роздавали буклети з псалмами та молитвою покаяння!
Брат так гарно співав, що я було подумав, що в Донецьку теж його почули. Люди підходили, брали для себе речі, приходили діти, теж щось підбирали для себе, місцеві служителі запрошували їх на зібрання! В цей час прославлялось ім’я Боже!
Слава Іісусу, за весь час там, де ми були, не було ні одного пострілу!
Команда служителів-капеланів”Перший Український Батальйон Військових капеланів:
Руслан Рос
Григорій
Василь
Дамір
Олександр
Блаженні ті, хто приймали участь в допомозі нашому служінню:
Ольга з Америки, Команда однодумців з Лондону, Фінляндія, Росія, Священники з Закарпаття, брате мій Леонард, Сергій та Надя Хоменко з Краматорська, Олександр Данелюк 59-а, брате наш. Всім, всім, хто молився за нас!Господь з нами!
Також організіції з Бердянська за передану гуманітарну допомогу!
