Служіння в секторі М.

2 листопада групою капеланів, Кріп Андрій, Кузнєцов Руслан, Сергій Маестро, ми виїхали з Бердянська на нашій капеланській бронемашині в сектор М.
У блок поста Бердянська ми зустрілися з іншою групою, Олеся Долина (капелан), Борис Пелех (волонтер) і двоє братів по вірі.

Хлопці везли куплений нами всіма намет для капеланів в розташування першої танкової, де буде стояти  як «капличка», місце збору всіх хто бажає мати спілкування зі священиком.
Як зазвичай нас зустрічали в першій танковій привітно, завжди раді нашому приїзду. Зустрічав нас капелан Леонов Григорій і Комбат перший танкової.

Розвантаживши автомобілі, нас запросили за стіл і після смачних частувань (респект і повагу кухареві з перших танкової) ми розбилися на дві команди, одна команда розпочала підготовку до служіння, інша команда, разом з виділеними комбатом в помічники солдатів ми почали встановлювати наш намет .

Служіння (слово євангелія, пісні) ще йшли коли ми закінчили встановлювати намет і підключилися до спільного служіння. Вже сутеніло і фото з встановленним наметом не вийшло.
Романси Олесі Доліної й патріотичні пісні Сергія Маестро були на висоті !!!
Було свідоцтво нашого брата Руслана Кузнєцова про те як з Богом він долав труднощі солдатської служби в зоні АТО, видно було що це свідчення торкнулося сердець солдатів.

Після служіння були особисті індивідуальні спілкування з солдатами.
Радує те що в першому танкової проходять щоденна служба капеланів нашого батальйону, а це означає, що Духовні наставники для солдатів є завжди.
Трохи про сумне.

Група на чолі з Олесею Доліної вирушила далі в розташування 23 бригади, але вже по дорозі ми дізналися, що їх машина поламалася і вони мали потребу в допомозі, приїхавши до них оцінивши ситуацію ми прийняли рішення відтягнути машину в Маріуполь на перший блок пост, оскільки вже було пізній час. Нам дозволили залишити машину до ранку. Через деякий час приїхала допомога з 23 бригади та забрали наших капелан у своє розташування.

І так є потреба, машина стоїть на ремонті і полетів в машині генератор (машина мерседес спринтер) хлопці приїхали з Києва і їм ще треба повернуться на неї додому.
Усім, кому не байдуже, прошу надати грошову допомогу на ремонт машини, номер картки 4149 4978 2389 3211 Глущенкова Оксана, в перекладі вкажіть що на ремонт машини.

Я хочу висловити свою подяку всім тим людям, які брали участь у допомозі солдатам АТО. Ми дуже вдячні і вдячні за надану вами матеріальну підтримку, за небайдуже ставлення до проблеми нашої країни, за Вашу людську сердечність і милосердя. Ваша допомога – це неоціненна і відчутна підтримка, солдатам АТО. Ви даруєте не просто матеріальні цінності, а даєте віру і надію в краще нашої України. Нехай Ваша доброта і щедрість повернуться до Вас сторицею.
Без вашої допомоги – це неможливо !!!

Низький уклін за постійну грошову допомогу, Українській діаспорі в місті Квебек (Канада) а також допомога, через чудову сім’ю Литюк Олег і Наталя, Брату Сергію та його сім’ї з міста Коростень та волонтерам міста Енергодар.
Група капелан на чолі Олесі Доліної продовжують нести служіння в 23 бригаді.

10-денне служіння в секторі “М”

“На днях повернувся з служіння в зоні АТО”- каже Володимир  Болестев.
Ці пару днів “перетравлював” усе, що бачив і чув.
Там, де я їздив було тихо і спокійно, принаймні останнім часом…

Скажу прямо – повертатися не хотілося. Не тому, що додому не хотів – сумував за своїми аж як!
Не хотілося братів полишати на фронті!
Я називаю їх братами – після того, що я бачив в їхніх очах, після того, як я бачив, в яких умовах вони бережуть наш спокій – я не можу інакше їх називати!!!

 
Це важко передати словами. Весь час десь у голові бриніли слова Ю.Шевчука:
… Но когда на меня смотрели
Эти пыльные глаза человечьи,
Не по-птичьи, да не по-овечьи,
По-людски они меня грели…

І ще я усю поїздку не міг викинути з думок вираз “….в железо вошла душа его…” Псалом 105.
Місяцями живуть у землі, місяцями не бачать рідних, місяцями ковтають кашу вперемішку з матюками та степовим пилом… І залишаються людьми, втомленими, але усміхненими…

Враження від поїздки:
Чим ближче до передової, тим простіші відносини, чистіші люди. (вибачте, знову Ю.Ш. напрошується на пам’ять, пісня “Пацаньі”)
І навпаки, далі у тил – сумніше і сумніше стає.

Я розумію – порядок, самодисципліна і злагодженність у бойових діях життя спасають.
Та куди ж це дівається у тилу? Як донести бійцям, що головний ворог – у твоїй плоті сидить, переможеш його – житимеш…

Гріх… На війні він приймає жахливі форми. Брат по зброї, той, що прикривав тебе собою у бою, під впливом горілки може пересмикнути затвора автомата перед лицем свого побратима…
(Це реально страшно, коли на тебе п’яний наводить зброю і пересмикує затвора! І яка зараз різниця, свій він чи чужий, я знаю, чого лукавому треба; йому так хочеться щоб капеланів було -1)

Усюди де я бував, у підрозділах, на блокпостах, мене приймали просто і щиро.
Молитви, проповіді Слова, пісні під гітару – і через пару годин ти вже “свой в доску”.
Після цього починається, здається, саме важливе і важке – вояки починають відкривать своє серце.
Дякую Богу, що маю можливість бути для наших бійців другом і пастирем, а навіть інколи може і “цапом відбувайлом”, якщо накипіло)))))

Ділюся радістю – деякі із вояків почали серйозно читати Слово Боже.
У танкістів один з офіцерів, котрому я подарував минулого разу Біблію, поділився думками:
– А Ви знаєте, я так думаю, що я для того на війну попав, щоби Біблію почитати. На “гражданці” все часу не міг знайти!
Оце так заявочки! Слава Богу! Деякі з хлопців обіцяють повернувшися додому піти у церкву.
Хай буде так!

Я хочу подякувати усім хто молився і молиться за служіння капеланів 1 УБВК!
Хочу подякувати Ruslan Ros і через нього усім, хто матеріально служить разом з нами!
Я вірю, що у вічності ми з вами побачимо щось неймовірно чудове і для нас несподіване!

   
Можливо це будуть змучені війною люди, які знайшли спокій на руках Ісуса, яким ми з вами вказали Путь…

 
Мрійте і моліться, це дає силу до дій!

Гуманітарне служіння в зоні АТО.

20 вересня відбулась чергова поїздка «Першого українського батальйону військових капеланів» до зони АТО. Поїздка була насичена подіями та мала на меті окрім духовних завдань, гуманітарну місію.

Щойно повернувся із служіння з першої танковій бригади капелани Григорій та Володимир. Вони пробули у зоні АТО десять днів. Командир батальйону Руслан Рос та пастор-капелан Олексій відвідали танкістів відразу по поверненню Григорія та Володимира. Командир батальйону переконався особисто в успішній діяльності батальйону, що підтвердилося чудовими словами від бійців та їх командирів на адресу капеланів.

По приїзду пастор-капелан Олексій провів служіння до якого долучилися бійці. Чотирнадцять бійців помолилися молитвою покаяння. Зазначимо, що важливість та необхідність капеланського служіння у зоні АТО особисто відмітив заступник командира першої танкової бригади Гуменний Юрій.

Капелани «Першого українського батальйону військових капеланів» неодноразово працювали з людьми, які постраждали внаслідок військового конфлікту на Сході України. Так і цього разу, дякуючи, небайдужим громадянам м. Біла Церква, м. Києва, м. Бердянська, а також Ользі і Роберту із Сполучених Штатів Америки, капелани відвезли переселенцям гуманітарну допомогу. Руслан Рос, командир батальйон провів коротке служіння із жителями с. Краснівка Донецької області.

Також «Перший український батальйон військових капеланів» традиційно висловлює подяку «Українському біблійному товариству» за камуфльоване Святе писання спеціально для українських Героїв та дитячі ілюстровані Біблії.

Окремо дякуємо повару танкістів Валерію за чудовий смачний обід, який запам’ятається надовго.
Всіх небайдужих патріотів запрошуємо долучитися до допомоги воїнам АТО.

Прес-служба

Акредитування капеланів і поїздка в зону АТО.

В результаті досягнутих домовленостей з генеральним штабом, наші поїздки в зону  АТО тепер проходять згідно з наказом. Східний підрозділ нашого батальйону в результаті розподілу вибрав для капеланського служіння 92-ОМБр.
На початку тижня поїхало 2 капелана, два Олександра. Під час поїздки були проведені молитви з єлеєм помазання в трьох батальйонах, більше ніж за сто чоловік, двадцять з яких взяли молитву покаяння вперше.

Ми допомагали у будівництві оборонних укріплень, допомогли в облаштуванні бліндажа.  22-го числа на зміну Олександру прибув капелан Віталій і ми залишилися на бойових позиціях.

У ніч з 23 на 24 серпня були обстріляні. За свідченням військовослужбовців – це був найпотужніший обстріл за останній рік з використанням супротивником САУ зі спеціальними протівобліндажнимі снарядами, вогонь яких коректувався “безпілотником”. Також по наших позиціях стріляли танки, прицільно по укріпленнях і техніці наших військ. Було випущено близько 40 снарядів великого калібру. При цьому Господь явив свою славу і з військових ніхто не постраждав, хоча снаряди лягали буквально в декількох метрах від бліндажів і навколо них!

В результаті обстрілу постраждала лише кухня з продуктами, зброєю і речами…

Дозвілля.

У п’ятницю команда наших капеланів східного регіону спільно з дитячим служінням церкви «Нове Покоління», провели екскурсію в зоопарк (екопарк Фельдмана) для 80-ти дітей із зони АТО.

Діти приїхали в дитячий табір з місця бойових дій. Багато дітей побачили таких тварин вперше – запитували що це за звір ?

У дітей було море позитивних емоцій, особливо біля обезьянника і в контактних загонах (в нього можна зайти і погладити тварину).

Ми пересувалися галасливим натовпом по зоопарку – 80 захоплених дітей. Зібрати  їх по парам і пересуватися так щоб не розбіглися, і не загубилися не завжди легко. За 2 години ми обійшли зоопарк і благополучно з їх вожатими посадили малюків в автобуси і відвезли в табір.

Велике спасибі екопарк “Фельдмана” за наданий транспорт і створений сучасний зоопарк! У дитячому таборі зараз проходить зміна з 150 дітей. Молодших 80 ми звозили (4 загони), а днями повеземо інших.