ХЛОПЦІ КРИЧАТЬ: «НАБРИДЛО ВСЕ! ДАЙТЕ НАКАЗ».

Капелани в зоні антитерористичної операції – вже не нове, проте служіння та надання подібної психологічної допомоги стає реальною необхідністю на фронті. Про бойовий дух військовослужбовців у прифронтовій зоні розповів капелан Григорій, який служить в 1 танковій бригаді.

«На самому початку, коли ми тільки починали діяльність, був варіант нерозуміння бійцями такої духовної допомоги. Таке зустрічалося дуже часто. Хочу сказати на сто відсотків, що ті, хто побували під обстрілами, побували в бою йдуть на контакт і дуже добре це сприймають. Вони розуміють, що Бог – є. Також вони розуміють і те, що ні командир, ні психолог не допоможуть так як капелан », – розповів Григорій.

Григорій служить в зоні АТО з самого початку війни на Сході України у складі «Першого українського батальйону військових капеланів». Крім духовної допомоги військовослужбовцям, капелани регулярно передають у зону АТО волонтерську допомогу.

«Цей раз я привіз бійцям волонтерську допомогу, медикаменти, різні ліки, багато перев’язувального матеріалу. В основному, коли я приїжджаю і спілкуюся з хлопцями, я дивлюся який настрій у бійців, який моральний дух », – розповів капелан.

Григорій виїхав 24 січня в першу танкову бригаду,що в Краснівці, також по дорозі заїхав до розвідників. Він зазначив, що у бійців накопичилося чимало внутрішніх конфліктів, з якими потрібно працювати.

«У бійців накопичується багато внутрішніх конфліктів. Десь вони відчувають навіть безсилля, але не від самих себе, а від деяких наказів. Є такі моменти, коли на «передовій» товариша, з яким він друживпоранило або вбило. А бійці ж там теж і дружать, і знаходять в товаришах по службі братське плече, довіряють один-одному. Він(солдат – авт.) нічого не може зробити. Бійцеві ж ніхто нічого не пояснює, наприклад, чому так відбувається, а не інакше. Командир бачить все по-іншому. У бійців це все накопичується і буває по-різному.Є два види агресії. Приміром, коли відразу відбувається (всплеск агресії – авт.), то це ще більш-менш. З такою агресією ще можна боротися і все інше. А якщо боєць це все ховає,  це накопичується по дрібницях – черевики, не такі, бушлат, не той і так далі, по дрібницях! А бійцеві ж і ні розвіятися, ні поскаржитися. Я працюю з такими бійцями. Коли приїжджаю –  спілкуюся з командирами, дізнаюся кому потрібна психологічна допомога. Звичайно ж я молюся за них усіх, щоб проти них не була ефективна жодна зброя! Я з ними не тільки як священик розмовляю, а й просто як людина », – повідомив він.

Капелан розповів, що його першочергове завдання переживати за духовний стан бійця, переживати за його душу, шукати шлях зцілення: «Людина, яка прийшла в зону АТО, побачила  все це – іншою вже не повертається. У нього в будь-якому випадку сформувався свій світогляд щодо цього. У кожному разі психіка посувається, а в спілкуванні вже дізнаємося в який бік», – підкреслив Григорій.

Григорій наголосив, що в період епідеміологічного сезону, бійці в зоні АТО практично не хворіють.

«У тому регіоні, де служу я, жодної людини з пневмонією, жодної людини з грипом. Бачив одного в гіпсі і те, послизнувся, коли був лід. Всі живі здорові і грипу немає. Волонтери дуже піклуються. Мені Господь поклав у серце 300 бійців і всі живі, всі здорові », – додав він.

«Хлопці кричать:« Набридло все! Дайте наказ, і ми закриємо кордон за Ростовом », І так, у нас є такий потенціал», – сказав Григорій. За його словами армія України досить сильна, щоб швидко перемогти.

Капелани продовжують опікуватися моральним станом бійців і підтримувати бойовий дух.

                                                                                                                                                                 Марианна Присяжнюк