Чергові заняття з тактичної медицини.

13 та 14 березня в місті Біла Церква в пейнтбол – клубі пройшли чергові заняття з  тактичної медицини. Курси організовані “Першим Українським батальйоном військових капеланів”.

Навчання відбувалося за спеціально розробленною програмою. Представники церков різних деномінацій з різних міст України не просто вивчили теорію, але отримали всі дозвільні документи для проходження служби у “гарячих” точках.

Крім  капеланського “братства” курси можуть пройти люди, охочі отримати необхідні знання. Цього разу на заняттях були присутні молоді бійці “правого cектора”.
Програма першого дня була побудована на вивченні теорії і практиці для оволодіння необхідними навичками з надання першої медичної допомоги в «червоній зоні».

Курсанти навчилися працювати з вогнепальними пораненнями і травмами різних категорій складності. Після навчання капелани отримали в подарунок аптечки від організації “Народний тил”.
Програма другого дня була складена таким чином, щоб курсанти не просто ознайомилися з вогнепальною зброєю, але й навчилися елементарним діям при роботі з мінами і гранатами.

Були показані варіанти «розтяжок» і способи проходження замінованих зон. На жаль такі знання вкрай необхідні в нинішній ситуації в Україні. Капеллан- це людина, яка зобов’язана не просто піклуватися про душу людську, але зробити все для того, щоб ця душа не “відійшла” завчасно в “інший” світ.

Знання отримані при проходженні курсів, стануть в нагоді і в тилу. Капелан вивчає, як діяти під час терористичних актів і як надати психологічну допомогу постраждалим.
“Родзинкою” курсів стали заняття з самооборони.
Нам показали прийоми рукопашного бою в разі нападу з холодною та вогнепальною зброєю. Ми священики і зобов’язані бути кращими не тільки в духовні допомозі людям, але вміти захистити і фізично.

Ми несемо службу в зоні АТО, у в’язницях і госпіталях. Словом там, де небезпечно і люди потребують в найнеобхіднішому. Де є загроза життю. І ми капелани зобов’язані бути підготовленними.
Саме тому незважаючи на “нельотну” погоду, навчання на капеланських курсах призупинялося тільки в обідню перерву.

Решту часу інтенсивні практичні заняття змінювалися не меньш складними, теоретичними. У ході практики виявилися нові сфери, які необхідно вивчити капеланам. Керівництвом батальйону прийнято рішення, внести в програму навчання практичні заняття з орієнтування на місцевості, топографії та веденню переговорів, по психології та вмінню виживати в екстремальних умовах.

Сподіваємося, що в найближчі курси ця програма вже буде діяти. Трохи збільшиться кількість днів підготовки. Але ситуація, що склалася “диктує” свої умови. Священики також як і бійці, зобов’язані бути озброєні елементарними знаннями стратегії і тактики бою, розпізнавати пастки і попереджати населення.

Курси підготовки капеланів можуть бути корисні волонтерам, вчителям і студентам, учням технікумів і загальноосвітніх шкіл. Для них в батальйоні буде розроблена спеціальна програма. Типовою зброєю терористів є використання замаскованих вибухових пристроїв.

Залежно від мети терористичного акту такі пристрої, споряджені годинниковим механізмом можуть встановлюватись терористами в житлових будинках, навчальних закладах, установах та організаціях, підприємствах, громадському транспорті, тощо.

Для навчання старшокласників навичкам безпеки, Перший батальйон військових капеланів проводить заняття в школах Києва, за спеціально розробленими методиками.
До того ж будь-яка людина може приєднатися до “братства” капеланів і стати неймовірно корисною і підготовленною людиною в своєму колективі.

«Ми висловлюємо особливу подяку всім хто брав участь і допомагав в організації цих курсів. Людям, які надали територію для занять. Дуже зручно те, що на території клубу є їдальня, майданчики для тактичних занять і навчальні класи. Велику допомогу із спортзалами і транспортом надала організація – “Добровільне товариство сприяння армії, авіації і флоту”» – каже командир батальйону, Рос.

Ці  навчання з тактічної медицини пройшли вдруге. Перший раз був одноденний курс, цього разу два дні. Як для капеланів та й просто, як для людей це дуже важливо! Наше завдання на війні, щоб було якомога меньше смертей, а як свідчить статистика та й відгуки військових, мало хто вміє надаваті першу допомогу при пораненнях, кровотечі, зупиненні дихання. Мало хто вміє користуватись сучасними медичними препаратами та інструментамі такими як: джгут САТ або назофарінгіальна трубка. Аптечки на передову передаються, а інструкція по використанню,  ні.

Таким чином вони не приносять того результату для якого були створені. На навчаннях цьому вчать, а значить ми можемо врятувати комусь життя.

“Впевнена, що ці знання можуть допомогти і в цивільному жітті. Ще дуже важливо, що за два дні ми пройшли не тільки підготовку медичну але і з самооборони. Капеланам і не потрібно буті зі зброєю, але війна є війна.  Самообороні нас вчив  майстер з айкідо. Ніколи не думала, что автомат можна вибити однією рукою у чоловіка, який вдвічі більшій за мене. Взагалі чудові враження, багато корисної информації та досвіду. Тепер будемо передавати цей досвід іншим” – такий відгук ми отримали від курсанта Марини з м. Біла Церква.

Ольга Зеленюк:
“13 та 14 березня я мала нагоду взяти участь у курсі тактичної медицині, що проходив у м.Біла Церква. Це був  достатньо цікавий та насичений подіямі час. Теорія перепліталася з практикою. До того ж практика виявилася доволі реалістичною, особливо на полігоні при ознайомлені зі зброєю. Похмуро, болото та вітер. Все як у реальному жітті військових. Дорогоцінний та неоціненний досвід. Інформація про надання першої медичної допомоги не містила в собі “води”, тому засвоювалась  достатньо легко. Найбільше задоволення звичайно, я отримала від знайомства та спілкування з новими людьми. Та непросто з людьми, а з справжніми досвідченними військовими капеланами, які ділилися цікавими історіямі з особистого досвіду. Це дало змогу ще раз переоцінити своє рішення, чому я вибрала саме цей шлях. Також хотілося б відмітити професіоналізм тренерів, що нас навчають. Люди дійсно знають та розуміють свою справу. Тому від курсу навчання особисто я у великому захваті. І  хочеться вже потрапити на наступне таке навчання”.

Подібні курси будуть регулярно проводитися в Білій Церкві по мірі комплектації груп.

За детальною інформацією звертайтеся в Перший український батальйон військових капеланів.

Подяка від 44 артилерійської бригади.

Всі знають, що нагорода приходить від Бога!
Приємно й те, що нашу з вами працю оцінюють і люди, тобто військові.
Вітаю Вас капелани і всі волонтери, які разом з нами роблять цей колосальний труд.

Чергова подяка прийшла сьогодні від артилеристів 44 бригади.
Ось уже не вперше ми відвідуємо цих хлопців, привозимо, молимося, служимо, спілкуємось. Всі ви причетні до цієї подяки !!!
Так тримати “Перший Український Батальйон військових капеланів” !!!!
Служимо Богу, служимо військовим!

Подяка від військових.

Дорогі капелани та всі небайдужі люди хто з нами разом допомагає служити військовим!
Нам прислали отаку подяку,це дуже приємно!
Звісно це командна заслуга, а не когось одного. Ми разом служимо, разом збираємо те, що веземо військовим, разом молимось, багато хто перераховує нам кошти на наше служіння!
Це те, що ми маємо, це те чим зараз ми живемо!
Надихаю Вас всіх і далі разом робити цю справу!

Капелан Артем Корженевський в нацгвардії.

А ось і наш капелан Артем Корженевський  в нацгвардії, покаялося 7 бійців, преподав їм тактичну медицину. Слава Богу, трудимося молимося намагаємося, робимо що можемо !!!!

Артем Корженевський -“Провів невелике заняття з тактичної медицині.
Краще нехай знають і це їм не знадобиться, ніж не знають, а знання знадобляться.
Нехай Господь береже кожного захисника і нехай завжди поруч буде “ангел-охоронець” з санітарною сумкою і зможе вчасно надати кваліфіковану допомогу.

Хай буде в Україні мир від Бога”!

Поїздка під Маріуполь.

Вітаю всіх друзі!
Дам невеликий опис про нашу останню поїздку під Маріуполь.
Як завжди мета нашого перебування в зоні АТО – це служіння і допомога нашим військовим. В цій поїздці основна мета була – розширити служіння, визначити нового капелана в нове розташування, там де ще не було служітелів.

Спочатку ми заїхали в штаб частини, потрібно було поставити печатку в наших відрядних листах. При знайомстві і спілкуванні з нач.штабу нас просили провести проф.роботу серед особового складу в частині. Зійшлися на тому, що будемо думати кого відправити до них у частину з капеланів.
Потім поїхали до нашого брата зам.комбата Ігоря на берег моря. Непогане місце.

Капелан Артем з Києва з церкви “Живого Бога”, дуже благословенний брат, сьогодні дзвонив. Вже за добу перебування з бійцями  є невеликі плоди. В особистому спілкуванні з хлопцями три людини помолилися молитвою покаяння і звернулися до Бога за допомогою!

У тій стороні є прикордонники і база де готують новобранців. Вийшли на зв’язок з підполковниками і нас попросили привезти їм капелана для роботи з особовим складом та навчання навичкам тактичної медицини. Слава Богу діяльність батальйону і церкви збільшується, подумаємо над тим, кого з капеланів навчити і відправити туда, до прикордонників.
Звичайно витратилися на паливо, так як ціни  ростуть, а ми проїхали близько 1200 км.
Машиною своєю послужив капелан “Піаніст” з церкви “Спасєніє”. Чудо “Волга” 3110 добре впоралася із завданням.
Хочу подякувати від імені батальйону всім організаціям та всім людям які брали участь фінансами і в зборах!
Біла Церква “Шалені Бджілки”, спасибі за сушені борщі і супи, спеції і сухофрукти.
Людмила Дригало дала трохи своєї продукції!
Артем від церкви зібрав і купив господарчі та побутові  речі все, що просили: тазики, відра, миски і т.д.
Всім, всім, хто молився за нас, велике вам спасибі від усього колективу Першого Українського Батальйону військових капеланів!
Це дуже сильне і помазане служіння, молитва з командирами в частинах і розташуваннях робить свою справу !!!

1-й Український Батальйон Військових Капеланів м.Энергодар

Четвер 19 лютого 2015 став особливим для госпіталю Південного регіону.
В цей день 7 чоловік взяли Христа Своїм Господом і Спасителем. Команда служителів Слова Божого за звичаєм проповідували добру звістку спасіння через віру в Господа Ісуса Христа, а також проводили індивідуальні богослужіння по палатах, де солдатам свідчили про свої зміненні життя військові священики.

Цього разу до них приєднався пастор Артур Суровської «Протестантська церква в Україні» (м Бердянськ, Запорізька обл.), Будучи поляком, священик говорив про Бога українською мовою, що ще раз підтверджує той незаперечний факт, що Бог з’єднує людей, творить і сплочає, щоб слава Його була через тих, хто відкритий серцем назустріч Господу.

Протягом богослужінь люди прославляли Бога під гітару, віддаючи всю честь тільки Богу, Який рятує, зцілює, змінює долі. Перед початком богослужіння була спільна молитва згоди команди, яка тривала понад 40 хвилин. Священики молилися за солдатів, перебуваючи в дорозі і ці молитви принесли величезні результати – люди переживали реальні чудеса Божі.

Один солдат з першого корпусу розповів про те, що у нього сталося защемлення сідничного нерва – це завдавало йому біль, але відразу ж після молитви служителів в ім’я Ісуса Христа солдат став здоровий. Солдат не стримував своїх емоцій і без утисків радів, що викликало усмішки взаємного співпереживання і щастя у товаришів – бійців ЗСУ.

Другий солдат також отримав миттєве зцілення бронхів після молитви священиків.

Третій солдат по імені Максим (він перебував у Широкино, де і отримав контузію). Він ділився своєю історією про те, що довгий час був змушений лежати в одному положенні під обстрілами, внаслідок чого права рука і вся права сторона перестала що-небудь відчувати і не реагувала на зовнішні подразники.Коли за нього помолилися служителі в ім’я Ісуса Христа, то за його словами, права рука і вся права сторона стала цілком здоровою і всі функції нормалізувалися.

Григорій Леонов (капелан, служитель тюремного та дитячого служінь) розповів наступне: «Сьогодні ми спілкувалися з начальником госпіталю і Бог відкрив двері у відділення хірургії, куди до цього моменту нас не допускали. Ми (я і вся команда) молилися за лікаря хірурга, щоб Господь робив Свою роботу його руками. Ми молилися за кожного лікаря, щоб Бог благословляв їх руки і діяв у Своїй силі через них ».

Ми привезли те, про що нас просили: 8 трилітрових банок помідорів, близько 10 банок огірків, кабачків, 5 кг. круп. Наші сестри напекли млинців, ми привезли також із продуктів 6 кг печива -слоек «сердечок», 5 кг цукру. Також привезли 15 тюбиків зубних паст, 10 пар шкарпеток, 110 рулонів туалетного паперу, 9 упаковок високоякісних пакетів для сміття.

Підвів підсумок всьому капелан Григорій Леонов: «Тільки через страждання ми освітлюємося коли можемо іншим віддати дороге нам. Послужити, допомогти, підбадьорити. Християнство – це завжди вибір. Ми завжди робимо вибір –  чи купити собі торт, чи купити хліба тим, хто потребує в даний момент саме в цьому. І, слава Богу, ми цей вибір зробили: наші імена записані в Книзі Життя на небесах – це найголовніше! ».

Сірі будні наших героїв!

Поїздка в зону АТО на початку лютого 2015 року.

Невелика розповідь про нашу (1-й Український Батальйон Військових Капеланів)останню поїздку в зону АТО.

 
Як ви всі вже знаєте, бачення батальйону – це служіння військовим на передовій і в тилу ЗСУ та тереторії батальйонів.
На цей раз ми відвідали три розташування наших бійців.
Провідали 95-ту ПДВ бригаду. Передали адресну посилку бійцеві від наших друзів (жіночого підрозділу “Шалені Бджілки” з міста Біла Церква).

Потім, ми вирушили в 44-ту до артилеристів, там у нас була домовленість залишити в них нашого капелана на семиденний строк, для духовної та психологічної підтримки серед особового складу.

Ті бійці, які були в боях і побували на передовій, серед них є втрати, є і двохсоті і трьохсоті. Хлопці дуже потребують підтримки.

Звичайно, ми не приїхали з порожніми руками, привезли трохи продуктів, кілька форм, спальників, комплектів нижньої білизни і ящик медикаментів.

Командир нас прийняв дуже добре, пригостив кавою і перед від’їздом дав можливість щоб ми помолилися і благословили офіцерський склад і командира. Слава Богу їх серця відкриті і вони розуміють важливість молитви і захисту від Бога!

Потім ми поїхали в селище Піски, “ДУК” (там ми теж залишили капелана на допомогу Віктора Шпотю), в саме селище не заїхали зустрілися в “Республіка Міст” і там спілкувалися з хлопцями з Дніпро-1 і кіборгами з ДУКа. Коли приїхав Віктор з Пісок, була дуже дружня і тепла зустріч, тому що Віктор був самий перший польовий капелан якого ми відправили на стоянку до бійців.

Там ми перевантажили продукти, медикаменти, помолилися під мостом за капеланів і бійців, благословили їх на служіння і поїхали додому.

Хочу лише додати, що це наше з вами спільне служіння, всі ті люди, які жертвують гроші, продукти, речі, паливо – ви всі учасники Божої справи. З нами була Марина Орешник, це сетра яка, поїздки такого роду, як дві ночі і один день в дорозі, переносить набагато краще ніж деякі брати! Слава Богу за служителів відважних і надійних, які служать з нами в батальйоні!
З повагою, командир 1-го Українського Батальйону Військових Капеланів,
Руслан.

First Ukrainian Battalion of Army Chaplains.

Here’s a short summary of our recent trip to the front lines.

As you already know, the vision of this battalion is service to the soldiers at the front and in the service of the Ukrainian Army.
During this trip, we visited three different groups of soldiers.
We spent time with the 95th VDV Brigade and gave them a parcel from our friends “The Crazy Bees”, a group of women from Bila Tserkva.
Afterwards, we went to the 44th, (the artillery boys). We had organized to leave one of our colleagues there for a week of spiritual and psychological support for the soldiers.

The soldiers who had been involved in fighting at the front had experienced losses, both through death and injury. These boys were in real need of encouragement.

Of course, we didn’t come to them with empty hands either. We brought some produce, some uniforms, sleeping bags, thermal underwear and medicines.

The commander welcomed us with coffee and before we left, gave us an opportunity to pray with the officers and bless them. Praise the Lord for their open hearts and their belief in the importance of prayer and protection of the Lord.

After that, we went to the village of Peski, “D.U.K.”. There we left another chaplain to help Victor Shpotya. We didn’t actually go into the village but met on the “Republic Bridge” with boys from Dnepr-1 and the Cyborgs from D.U.K. When Victor joined us, it was a joyfully warm reunion. Victor was the first chaplain who we sent out to join the soldiers. There we unloaded the produce and medicines we’d brought with us and then prayed, (gathered under the bridge), for the chaplains and soldiers. We prayed a blessing upon their ministry and then drove home.

I want to add that this service was something that we did together with you. All the people who have sacrificed finances, produce, diesel and other items played a big part in this ministry. Marina Oreshnik came with us and honestly, she showed greater fortitude over the course of a day and two nights than some of our brothers! Praise the Lord for the faithful and courageous servants who serve with us in this battalion.

With respect,

Ruslan