Сонця схід.

І знову поклик серця і наш напрямок лежить в бік сходу, де на нас чекають вже такі знайомі та близькі по духу наші співвітчизники.

Цього разу поїздка була не лише продуктивною в прямому та переносному значені цього слова, де було доставлено багато корисних речей та медицини, а й для духовного життя наших бійців  саме капеланського служіння, адже крім фізичного існування в умовах де перебувають хлопці, потрібна ще й підтримка духу.

Ми постарались щоб слово з Біблії, пісні духовного та патріотичного настрою могли запасти в душу і це було видно на обличчі та очах солдат, які теж так прагнуть миру та скоріше бути зі своїми рідними.

Хлопці щиро дякували та не хотіли нас відпускати, кажучи щоб лишались до кінця служби, так звісно ми неодмінно ще завітаємо, щоб порадувати наших побратимів.

А поки знов збираємось в дорогу. Шануймося браття…

Співавтори: Микола Юрах, Володимир Болестев та Сергій Шеховцов.

Капелан Василь Іванович.

Капелан Василь Іванович з 27.08.16 по 05.09.16 перебував в зоні АТО.
За розпорядженням оперативно-тактичного угрупування м.Маріуполь, був направлений в протитанкову артилерійську бригаду в секторі «М».

Кожен день він молився за бійців та проповідував слово Боже на шикуванні. Приймав участь в повсякденній роботі особового складу даного підрозділу.

З більшистю бійців мав особисте спілкування, під час якого дякуючи Господу, вирішувались їхні проблеми особистого характеру. Декілька чоловік сповідувались, в результатї чого я помітив певні позитивні переміни в їхній поведінці. Бійці молились молитвою покаяння, також приймали участь у вечері Господній.

Щиро дякую всім хто молився за нас, та допомагав фінансово. Дякуємо керівництву даної батареї за відкрите серце та сприяння служінню капеланів!
Слава нашому Господу Ісусу Христу!
Слава Україні!

24 серпня відбулася “Хода Нескорених”.

24 серпня, відразу після офіційного параду відбулася “Хода Нескорених”.

 
Багато журналістів запитували яка мета цієї ходи і що вона символізує? Були як завжди непрості питання такі як: “Чи треба зараз в цей час робити парад?”

На мій погляд, “Хода Нескорених”, якою йшли різні батальйони та ветерани, люди без ніг, та увічені шрамами, матері та родичі загиблих які несли їхні портрети, також несли парашут з надписами літаків які збили в АТО. Там також загинули і наші брати.

Дуже багато було волонтерів та громадських організацій.
Ця хода символізувала наш нескорений народ, який відстоює незалежність нашої країни. Символ того, що ми пам’ятаємо всіх загиблих і також, що війна ще йде. Лунали промови матерів, грав бандурист, читали вірші.

Отець Олександр Агарков казав також промову, та помолився молитвою ОТЧЕ НАШ. Завершили ходу молитвою за Україну.

 
Дякую організаторам ходи Іляні Гайдук та Сніжані, та всім організаторам за запрошення нашого батальйону прийняти участь в ході.

 
Також дякую за фото Ирині Глухові (Ирина Глухова-Поліщук)

 
Ми переможемо завдяки Господу невідмінно!

Служіння військовим в АТО.

12 серпня команда капеланів з 3-ох осіб «Першого Українського батальйону військових капеланів» виїхали з м.Біла Церква по напрямку в м.Маріуполь. У Маріуполі нас чекали ще капелани з  Хмельницького, Андрій і Геннадій. Капелан Альберт надав нам житло для всієї нашої команди.

Мета нашої поїздки- це відвідати тих хлопців в батальйонах, де ми вже були, духовна і психологічна підтримка і звичайно трохи гуманітарної допомоги.

У перший день, 13-го серпня, ми поїхали в п.Шірокіно до добровольців, у них ми провели служіння. Було спілкування, чаювання і обід, пісні прославлення та авторські пісні від капелана Даміра. Два бійця проявили бажання взяти Господа в своє серце. На завершення ми провели причастя і сказали про важливість цього церковного обряду. Роздали подарунки і переїхали на позицію до морпехів.

У тому місці куди ми приїхали, довгий час вже були наші капелани і багато хто з бійців взяли Христа. Користуючись моментом, наша команда помолилася за хлопців і ми продовжили свій шлях до наших доблесних танкистів.

Командир нас вже чекав перед в’їздом на позицію. У 1-й танковій ми служимо вже більше року, в бригаду надійшли нові люди, нас дуже тепло прийняли. Почалося наше служіння танкистам. Для нових людей я розповів про те, хто такі капелани і що вони роблять в АТО. Дамір виконував пісні і прославляв Господа. В кінці капелани Андрій, Євген і Геннадій молилися за кожного бійця, хто прийшов, їх було близько 30 осіб. Багато з цих хлопців підходили до капеланів з особистими питаннями. Нас добре нагодували вечерею в польових умовах. Я помолився за офіцерів, і ми поїхали на ночувати в Маріуполь.

Ранок, 14-го серпня, почався з молитви біля хреста на молитовному місці. У цей день ми переїхали в інший сектор, в 128-у бригаду, вони просили маскувальні сітки і порожні мішки, все це ми доставили, завдяки капеланам з Хмельницького і служителям з Першотравенська.

Ми вже відвідували цю бригаду і раніше. Графік все той же: служіння, пісні, невелике спілкування і молитви за кожного і звичайно ж за офіцерів. Служителі з «Нового Покоління» залишилися далі спілкуватися з бійцями, а ми продовжили свій шлях в Авдіївку. Полковник з 58-ої бригади давно нас вже чекав і запрошував послужити і попрацювати з хлопцями. У цій бригаді ми проводили служіння вперше, нам дали актовий зал. На служіння прийшло 57 осіб. Командир і офіцери по роботі з особовим складом запрошують капеланів на тривале перебування у них. Господь має в своєму розпорядженні їх серця і це добре! Ночівля була на базі ВДВ.

Ранок, 15-е серпня, ми виїхали в польовий госпіталь в м Сєвєродонецьк. Нас чекав замполіт Олег Федорович, сюди ми привезли спортивний тренажер для спортивного майданчика, трохи солодощів і 50 наволочок. На цьому наша поїздка закінчилася.

Більше 100 чоловік чули Євангеліє, на кожній позиції залишили журнал «Нове Покоління». Завдяки соціальним зв’язкам було передано печиво, халва і цукерки від «БІЛОЦЕРКІВКОНТРАКТ». З Хмельницького передали тканину для пошиття наволочок, які пошила група волонтерів «Шалені Бджілки» з Білої Церкви. Вони ж передали нижню білизну, панами, побутову хімію, паштети. Капелани з Хмельницького привезли маскувальні сітки. Капелани Сергій і Віталій з Першотравенська привезли порожні мішки для укріплень.
Хочу подякувати за фінансову допомогу всім, хто разом з нами в цьому служінні!

Разом ми непереможні!

Ruslan Ros поїздка в АТО.

З 07 по 10 липня 2016 року відбулася поїздка до зони АТО “Першого Українського батальйону віськових капеланів”. Спільно з капеланими Андрієм та Сергієм з міста Хмельницьк, Євгенієм з Кривого Рогу, Русланом з Маріуполя.
Ми відвідали базу добровольців УДА, де провели наше служіння, капелан Дамир Ваисов співав свої авторські пісні, прославляючи Господа. Були свідчення, було спілкування та молитва покаяння, повторили молитву примирення з Господом близько 20 побратимів.

В той самий день ми відвідали воїнів в Широкине, спілкування та розповіді з життя як Христос змінив особисто кожного з нас, пісні під гітару та в завершення молитва в якій ще п’ять морпіхів примирилися з Господом.

Наступний день ми відвідали дві позиції в Гранітному, служіння бійцям це велике благословіння, особливо де крайні позиції, хлопці кажуть, що дуже не вистачає спілкування, молитви, підтримки та звісно гітара робить своє. В завершення ще сім чоловік прийняли Христа в своє серце!

Капелани привезли з Хмельницька, трохи гостинців та свіжих лавашів, на позиції ми привезли газованих напоїв, саме в жару це дуже доречно.

В цей раз в нас зламалися дві машини, ми не все змогли зробити те що запланували, але є певний успіх та плід, на це є воля Божа і ми Його славимо.

Дякую сестрі Оксані за те що придоставила нам свій будинок для ночівлі. Дякую капелану Євгеній Коваленко за те що був та служив разом з нами.

Дякую всім хто жертвує гроші на служіння в АТО, молюсь за кожного з Вас! Шкода, що до капеланів Василя та Олега ми так і не доїхали через поломки джипів.

                                                                                                                                                                      Ruslan Ros

Alex Belyi поїздка в дитячий табор.

Отже, пройшла друга зміна дитячого табору «UA generation 2016». Програма табору була від фонду «Возлюби», проживання та харчування забезпечив фонд «Країна понад усе». Було 120 дітей і підлітків, частина з АТО.

Капеланили всю зміну- вранці, на лінійці табору підіймали прапор під гімн України, молилися «Отче наш». Діти так швидко вивчили цю молитву!

Часто був спікером в програмі табору – розповідав дітям як військовий капелан про патріотизм, як Господь діє на фронті, навчав молитві.

Вечорами, коли стемніє, проводили найцікавішу гру – охорона прапора України. Троє дітей з кульками наповненими водою – охороняли, троє «диверсантів» з вожатих, намагаються чесно “поцупити” прапор.

Охорона у військовій касці і зазвичай в шортах, поруч блок-пост з мішків з травою, підходи в «розтяжках» – (дзвіночок і пластикові пляшки на мотузочці – а то вожаті часто прапор відводять) і система чітких правил гри. Діти другий рік задоволєні від цієї гри.

Цього року наш батальйон розробив і провів курс з надання долікарської медичної допомоги адаптований під дітей – типи кровотеч і як їх зупинити, як з підручних засобів надати допомогу, в яких випадках застосовувати джгути, бинти, як евакуювати в зелену зону. Два дні теоретичних занять і день практики.

Теорію поводили капелан-психолог Альбіна і я.

На практику приїхали гості – комбат Ros, капелан Андрій (провів цікаві стрільби з лука), Сергій Ярослав і Дмитро (показав як працювати з міношукачем і мінну безпеку), журналістка батальйону Вікторія.

На заняттях зробили «бойову» обстановку – хлопки петард, «розтяжки», димові шашки. Розклали по табору «поранених» з різною важкістю ушкоджень. Діти із задоволенням носилися по табору, виконуючи завдання.

Після гри прохали нас знову, провести гру. У нас вже закінчилися петарди з «розтяжками», запустили гру по другому колу без них. В останній день табору провів молитву благословення вожатих – вивів всіх їх на сцену і 120 дітей підняли руки і молилися за них, благословляючи, дякуючи за них Бога і бажаючи хороше в їх життя.

На вечірній програмі розпалили велике багаття на галявині, всім бажаючим запропонував Євангелія в камуфляжній обкладинці. Дітки за 4 хвилини взяли рівно 101 штуку – віддав і своє, що в формі ношу.

Наступна зміна почнеться в четвер, але на іншій основі. Прохання молитися за подальше служіння в дитячому таборі.

Alex Belyi.

Служіння в зоні АТО. Руслан Рос.

В наступний  день після служіння морпіхам ми відправились на зустріч нашим братам капеланам, які вже були в 53-й бригаді!
Володимир Болестєв та Віталій Нартов вже  одне служіння там провели в цій бригаді.
Обговоривши з замполітом захід, який ми спланували та визначивши місце де будемо служити, почали приходити люди.

 
Господь веде кожен раз по новому і кожне служіння відрізняється! Прийшло солдат близько 25 чоловік, всі слухіли з задоволенням, авторські пісні Дамира Ваісова в парі з Володимиром Болестєвим зробили свою справу, хлопці почали підспівувати, сміятися.

Як завжди я розповідав хто ми капелани та для чого ми в АТО, молився за вояків які всі разом обнялися та стали в коло.

Василь Іванович пропонував молитися молитвою покаяння, більшість хлопців повторили цю дуже важливу молитву, запросили Господа в своє життя! Були особисті спілкування та багато запитань які турбують захисників. Це була командна робота та дуже благословенний час. Господь по особливому благословляє в таких місцях та діє!

 
Далі шлях наших капеланів лежав в 59-у бригаду до Олександра Данелюка про це буде пізніше!

Молимось та робимо Божу справу разом!

Служіння в зоні АТО. Руслан Рос (продовження).

Наший шлях продовжився в сторону с.Бердянське та Широкине, мета як завжди послужити тим, хто несе службу в складних умовах.
В тих краях ми зустріли волонтерів з Києва та Гешу Ушивец. Приємно зустріти знайомих, які роблять теж саме, що й ми.

 
Ми служили морпіхам, розділилися на дві групи та пішли по різним позиціям. Були молитви, чудове спілкування, профілактичні поради бійцям. Вони готуються на ДМБ і потрібно, щоб були підготовлені. Разом пили чай та вечеряли. Були молитви покаяння.

Ввечері ми переїхали в 23-ю бригаду.
Продовжили вечірнє служіння невеликим концертом, проповіддю, молитвою покаяння, роздача малюночків від дітей, загальною молитвою за солдатів та їхні сім’ї!

Це було неймовірно, ми з різних місць, але відчуття ніби то ми знаємо один одного вже декілька років!

Господь об’єднує та дає мир в серці!

Служіння в зоні АТО. Руслан Рос.

Початок нашого служіння  19 травня 2016року.
По дорозі в АТО, заїхали в Запоріжжя до Ольги Великої на роботу в дитячий садочок. Дітки нам приготували малюночки для вояків, але ми з задоволенням спілкувалися з дітьми та відповідали на їхні питання. Наше служіння триває, робимо добро разом!

Далі буде…

Пасха.

Мені здається, що Бог шиє прекрасну українську вишиваночку у якій кожен з нас – особлива ниточка, яка додає цим витворам Божої премудрості своєї неповторної краси.

Ольга Ставицька, Сергій Швець, Ірина Півень, Ангеліна Устименко, Руслан Ros, Пітер Тетяна Chepelyuk, Сергій Iashnik, Григорій Леонов, Олена Болестева, Олександр Болєстєв, Оленка Болестева, Маргарита Войко, Сергій Верьовкін, Максим Хіжній, Олена Калюжна, Galyna Kyriyenko,. .. і ще багато дітей та молоді, їхніх батьків та вчителів Пологівського, та Чернігівського районів Запорізької області.

1-2 травня 2016 року служитель 1 Українського батальйону капеланів Володимир Болєстєв спільно з молоддю баптистської церкви села Чапаєвка провів 8 святкових Великодніх богослужінь на “0” позіціях наших бійців в районі Старогнатівкі-Гранітного.

Проповіді, пісні, молитви – така була ціль Пасхального виїзду на передову. І поставленої мети ми досяглі. По-перше, наш приїзд був несподіванім. Хлопці думали, что “мирні” усі зараз святкують вдома, тому сюрприз вдався)))

По-друге, вже більше двох діб наші воїні у повній готовності до провокацій супротивника. Але підрозділи спокійні, злагоджені, тверді духом!

“Вам не страшно їхати сюди та ще й дітей везти із собою?” – це питання не застало мене зненацька. Тільки вранці я проповідував в нашій сільській церкві, що Своїм воскресінням Христос звільнив нас від страху смерти. Жало смерти вирване, ад переможений – це віра дітей Божих.

Саме до такой віри кликали ми бійців. І вони слухали, вони повторювалі молитви за нами, вони молилися самі, хто вголос не соромлячісь, хто пошепкі … Слово Боже живе и дієве, перевірено життям! Бажаючі у подарунок отримали солдатські Нові Заповіти.

Молодь самовіддано служила цим дядькам, хлопцям і дідам, а вони в свою чергу, трохи по-ведмежому, але лагідно и ніжно проявляли увагу і чоловічу галантність перед дівчаткамі)))

Друзі мої, те, що ми робимо спільно, це не міряється грошима, мішкамі, коробками чи пакунками.
Ваша праця вимірюється глибиною, висотою, шириною  Величчю Неба і любов’ю Божою!

І настане, я вірю, той час, коли втомлені від жіттєвих доріг та битв ми зберемося у ніг нашого Спасителя и складемо усю честь и славу Тому, Чією силою ми живемо!
І поряд з нами будут сотні и тісячі воїнів, наших братів у Хрісті, чиї руки ми тримали своими молитвами і добрими справами!
я ВІРЮ!