Сповідь капелана.

Мене звуть Роман, по помазанню-диякон, до лав добровольчого батальйону «Дніпро-1» прийшов у вересні, після того, як загинув один мій товариш під Іловайськом, а інший попав у лікарню з чотирма кульовими пораненнями.

Зрозумів, що багато бійців гинуть, можливо так жодного разу і не почувши благу звістку про Христа. Що в такій ситуації, там на передовій і не тільки, люди на багато більше потребують піклування священників ніж тут, вдома. Їхні серця відкриті до слова Божого і вони бажають почути, що вони комусь потрібні, що вони потрібні Богу…

Коли я попав на полігон, з часом прийшлось взяти на себе відповідальність за весь навчальний табір, так вирішили хлопці. Але  давалося це не складно, дякувати Богу. Хлопці слухались «пастора», як мене невдовзі «охрестили» і там я почав своє служіння капелана, священика, товариша (хлопців було близько 40 плюс полонені сєпари 30). Хлопці підходили, багато запитань задавали, багато чого розповідали про себе та про свої хвилювання. Вони знають, що я нікому не скажу-тайна сповіді!!!

Просили помолитись, благословити. Я зірвав собі спину бо тренувався разом з усима тому, що хлопці повинні мені довіряти своє життя, бо коли вони тобі зможуть довірити своє фізичне життя, то довірять і духовне!

Згодом, після полігону вийшло так, що мене відділили від цих бійців, та прикомандирували до нових, не «молодих», а бувалих бійців. Так, я перший з своїх потрапив в зону бойових дій, Пєски.

Знову нові люди, нові обличча, нові знайомства і втрати. Був там у жовтні-листопаді, познайомився і дуже потоваришував з одним «бувалим» капеланом – пастором церкви Луганська, Сергієм Реутою (хлопці звали його «Падре»).

Разом багато проводили часу , разом проводили хлібопреломлення (причащання), отримував від нього то теплі шкарпетки, то мр3 плеєр з проповідями та аудіоБіблією, то інші різні речі. Ходили з ним і до церкви, на служіння у Красноармійську. Після моєї ротації, через деякий час, я отримав звістку, що мій брат, друг, співробітник загинув. Перед цим він казав мені, що відчуває, що зробив все, що від нього хотів Бог і майбуть він там, на небі став необхіднішим, ніж на Землі. Дуже за ним сумую.

Зустрів в Пєсках і мусульман – кримських татар, які стоять пліч-о-пліч з християнами за Єдину Україну, та проти спільного “брата”. Мав теж з ними бесіди. В наряди ходив нарівні з усіма, перед нарядами молився, хлопці чекали, слухали, погоджувались. Терпіли мене і мусульмани. Молився і за поранених. Баче Бог, я так ще ніколи не молився, просив аби тільки не померли.

Був у нас  один поранений і громадянський – дід. Молився і за нього, спілкувався з ним та підтримував морально. Під час боїв були випадки, коли ми опинялись з хлопцями під прямим обстрілом крупного калібру. Я не лягав, тільки присідав і слідкував, коли можна знову підводитись. Було видно, як кулі  летять і горять.

Отже я довіряв Богу, а Він потім довіряв мені серця хлопців! Зараз поки вдома, лікую грижу спини. А взагалі дуже вдячний Богу, що Він використав мене у цій справі. Коли стану перед Ним, мені не буде соромно, що я нічого не зробив.

Подяка за нашу з вами працю.

24.12.2014 року після наполегливої праці в складі 1-го Українського Батальйону військових капеланів
наш підрозділ “Голгофа” командування 57 бригади, нагородило почесною грамотою.
Раді служити Господу і Україні!!!

Поїздка на передову у м. Щастя.

Перша машина з гуманітарною допомогою від великих серцем прихожан і жителів м. Біла Церква,
з медичною та гуманітарною допомогою для військового шпиталю прибула в м. Щастя від Ukraine Abroad Urgent Medical Suppliers, N. Y., USA.

Подолавши всі перешкоди у вигляді повного огляду авто, м’яко кажучи “непатриотичными” ментами на блок-постах коло м. Куп’янська та поломки машини, нарешті досягла заданої точки – блок-посту у Веселої Гори, розташування 30-ї бригади…

Військові Капелани відвантажили 30-ці продукти, побутові речі, білизну, медобладнання та медикаменти для шпиталю.

У капеланів на шляху назад – виникла проблема з машиною, але вони не сумують і розуміють,
що скоро повернуться на передову, бо це їх і наш з Вами шлях – служіння людям, а значить і Богу!

Вимоги до капеланів

Якщо ви відчуваєте, що ваше покликання служити людям у якості капелана, то ця інформація повинна вас зацікавити.

У чому полягає служіння капеланів?

Капелани – це священнослужителі, що пропонують духовну опіку людям, які знаходяться у скрутних умовах: перебувають у лікарнях, в’язницях, військових частинах, у будинках для людей похилого віку і т.д. Складні обставини викликають відчай і змушують людей шукати моральної та релігійної підтримки. В таких ситуаціях капелани виконують роль священиків: спілкуються, надають поради, втішають… В залежності від місця служіння в обов’язки капелана можуть входити такі відповідальності, як відвідування хворих, організація зібрань в домі чи лікарні, проведення загальних та індивідуальних молитов, настанови для тих, хто перебуває у скорботі, проведення ритуальних послуг. Капелан повинен уміти глибоко співпереживати і будувати стосунки з людьми з різних прошарків суспільства. У якості священика капелани мають надавати допомогу людям, що є найбільш вразливими, невиліковно хворими чи тим, хто знаходиться далеко від дому і родини.

Здатність спілкуватись з людьми з будь-якого суспільного прошарку – найбільш важлива умова для гарного капелана. Священики, що працюють у лікарнях, в’язницях та на військових базах, зобов’язані взаємодіяти з людьми з різним релігійним вихованням чи, взагалі, з відверто атеїстичними поглядами. Навіть якщо релігійні погляди капелана суттєво відрізняються від поглядів оточуючих, важливо бути відкритим для прийняття всіх видів релігійних переконань. Капелани повинні бути гнучкими і мудрими у висловлені своєї позиції, вони повинні залишатись люб’язними і чуйними, наскільки це можливо.

Капелани покликані надавати допомогу, підбадьорювати і надихати людей, з якими вони тільки що познайомились. Мета капеланського служіння – побудувати глибокі і змістовні стосунки, через які Господь буде надихати людей і допоможе вистояти у дуже важких обставинах. Для цього необхідне уміння налагоджувати такий тип стосунків за дуже короткий проміжок часу.

Капелан повинен зберігати конфіденційність у розмовах з людьми і виправдовувати довіру тих, хто до нього звертається. Особисті переживання людини не повинні бути розголошеними. Капелан, якому не довіряють, швидко втратить свій впалив і стане причиною для зневаги всіх представників церкви Божої.

Капелан повинен бути готовий допомогти людині, яка цього потребує, у будь-який час дня або ночі. Служіння капелана передбачає ненормований графік, що може спричинити певні незручності і вплинути на фізичний стан священика. Однак, лише через самопожертву можливо показати гідний приклад християнина і у всій повноті продемонструвати оточуючим Божу любов.

Капелан має право не розголошувати персональну інформацію з метою особистої безпеки і безпеки родини.

Капелану необхідно захищати себе від духовної виснаженості. Він повинен уміти надавати допомогу самому собі, для цього кожен священик повинен мати тих людей, які будуть за нього молитись і підтримувати.