Гуманітарне служіння в зоні АТО.

20 вересня відбулась чергова поїздка «Першого українського батальйону військових капеланів» до зони АТО. Поїздка була насичена подіями та мала на меті окрім духовних завдань, гуманітарну місію.

Щойно повернувся із служіння з першої танковій бригади капелани Григорій та Володимир. Вони пробули у зоні АТО десять днів. Командир батальйону Руслан Рос та пастор-капелан Олексій відвідали танкістів відразу по поверненню Григорія та Володимира. Командир батальйону переконався особисто в успішній діяльності батальйону, що підтвердилося чудовими словами від бійців та їх командирів на адресу капеланів.

По приїзду пастор-капелан Олексій провів служіння до якого долучилися бійці. Чотирнадцять бійців помолилися молитвою покаяння. Зазначимо, що важливість та необхідність капеланського служіння у зоні АТО особисто відмітив заступник командира першої танкової бригади Гуменний Юрій.

Капелани «Першого українського батальйону військових капеланів» неодноразово працювали з людьми, які постраждали внаслідок військового конфлікту на Сході України. Так і цього разу, дякуючи, небайдужим громадянам м. Біла Церква, м. Києва, м. Бердянська, а також Ользі і Роберту із Сполучених Штатів Америки, капелани відвезли переселенцям гуманітарну допомогу. Руслан Рос, командир батальйон провів коротке служіння із жителями с. Краснівка Донецької області.

Також «Перший український батальйон військових капеланів» традиційно висловлює подяку «Українському біблійному товариству» за камуфльоване Святе писання спеціально для українських Героїв та дитячі ілюстровані Біблії.

Окремо дякуємо повару танкістів Валерію за чудовий смачний обід, який запам’ятається надовго.
Всіх небайдужих патріотів запрошуємо долучитися до допомоги воїнам АТО.

Прес-служба

Акредитування капеланів і поїздка в зону АТО.

В результаті досягнутих домовленостей з генеральним штабом, наші поїздки в зону  АТО тепер проходять згідно з наказом. Східний підрозділ нашого батальйону в результаті розподілу вибрав для капеланського служіння 92-ОМБр.
На початку тижня поїхало 2 капелана, два Олександра. Під час поїздки були проведені молитви з єлеєм помазання в трьох батальйонах, більше ніж за сто чоловік, двадцять з яких взяли молитву покаяння вперше.

Ми допомагали у будівництві оборонних укріплень, допомогли в облаштуванні бліндажа.  22-го числа на зміну Олександру прибув капелан Віталій і ми залишилися на бойових позиціях.

У ніч з 23 на 24 серпня були обстріляні. За свідченням військовослужбовців – це був найпотужніший обстріл за останній рік з використанням супротивником САУ зі спеціальними протівобліндажнимі снарядами, вогонь яких коректувався “безпілотником”. Також по наших позиціях стріляли танки, прицільно по укріпленнях і техніці наших військ. Було випущено близько 40 снарядів великого калібру. При цьому Господь явив свою славу і з військових ніхто не постраждав, хоча снаряди лягали буквально в декількох метрах від бліндажів і навколо них!

В результаті обстрілу постраждала лише кухня з продуктами, зброєю і речами…

Дозвілля.

У п’ятницю команда наших капеланів східного регіону спільно з дитячим служінням церкви «Нове Покоління», провели екскурсію в зоопарк (екопарк Фельдмана) для 80-ти дітей із зони АТО.

Діти приїхали в дитячий табір з місця бойових дій. Багато дітей побачили таких тварин вперше – запитували що це за звір ?

У дітей було море позитивних емоцій, особливо біля обезьянника і в контактних загонах (в нього можна зайти і погладити тварину).

Ми пересувалися галасливим натовпом по зоопарку – 80 захоплених дітей. Зібрати  їх по парам і пересуватися так щоб не розбіглися, і не загубилися не завжди легко. За 2 години ми обійшли зоопарк і благополучно з їх вожатими посадили малюків в автобуси і відвезли в табір.

Велике спасибі екопарк “Фельдмана” за наданий транспорт і створений сучасний зоопарк! У дитячому таборі зараз проходить зміна з 150 дітей. Молодших 80 ми звозили (4 загони), а днями повеземо інших.

Відвідали артилерійську бригаду під Слов’янськом.

Днями провели поїздку командою «Першого Українського батальйону Військових капеланів східного регіону». На цей раз відвідали артилерійську бригаду під Слов’янськом. Поїздка зайняла 4 дні. Приїхали на прохання командування дивізіону – надати бійцям духовну і психологічну допомогу.

В один із днів в дивізіоні проходив концерт, організований місцевими капеланами на якому нам дали слово і ми свідчили про роботу Бога через Його Слово на фронті і про те, як Господь відповідає на конкретні молитви. Нові Заповіти є практично у всіх бійців, але не всі моляться і читають.

Крім молитов і спілкувань з хлопцями допомогли з ремонту автотехніки. Ця техніка ряд десятиліть простояла до війни на зберіганні і вимагає до себе відповідної уваги.

Артилеристи молодці підтримують і ремонтують самі але потрібні постійно запчастини. Командування дивізіону подякувало за наш приїзд і запросили нас відвідати їх ще. Слава Богу за таких офіцерів!

Повертаємося з фронту до дому!

З братом Юрієм Богаткіним були в секторі М.
Слава Богу за те, що Бог зберіг нас в цій поїздці!
Дякуємо всім, хто молився за нас, хто жертвував фінанси.
Хочеться розповісти про діла Божі.
Про те, що несучи капеланське служіння за 10 днів ми накатали уздовж лінії фронту більш 800 км. Про те, що всі командири з якими ми спілкувалися йшли нам на зустріч – давали можливість говорити Слово Боже на побудовах, збирали бійців для проведення молитовних зустрічей та занять з тактичної медицині прямо на бойових позиціях, якщо дозволяла обстановка.

Звичайно, ми передали воїнам те, що завжди актуально – вологі серветки, мазь для ніг, засіб від кліщів та комарів.

  
Але  Бог хоче, щоб розповідь моя відрізнялася від попередніх.
Найбільше хочу сказати про стійкість наших воїнів-захисників, про стійкість, яку крім Бога ніхто дати не може і яка проявляється не дивлячись ні на що.

На тих позиціях де ми служили, багато бійців були здивовані, що ми без зброї. Там так не прийнято. Ми відповідали, що наша зброя – Слово Боже. Хлопці відчуваючи нашу впевненість, підбадьорювали, що ми зі своєю ЗБРОЄЮ приїхали до них і вони відчували себе теж в безпеці. Як важливо, щоб віруючий вселяв упевненість і надію, щоб подивившись на нього іншим ставало спокійніше. А тим більше, коли мова йде про військових капеланів на передовій.

Коли ми збиралися вже додому, хлопці не прощалися з нами, а говорили – до зустрічі!
Важливо щоб капеланів у частинах ставало більше. Повірте, що роботи вистачить усім.
Але не менш важливою є робота з цивільним населенням з людьми, які проживають в прифронтовій смузі. Не у всіх місцях де ми були жителі були налаштовані миролюбно. Це наслідки пропаганди з зомбо-ящика, часу, проведеного в окупації і т.д.

Але ситуацію можна змінити, можна поміняти їх агресивний настрій на протилежний. В одному селі на звільненній території не було нормального фельдшера, а він був дуже потрібен. Лікар одного підрозділу вирішив проводити прийом і військових, і місцевих жителів у сільському шпиталі. І звичайно безкоштовно на відміну від свого цивільного колеги. Люди зразу стали привітливішими і почала змінюватися атмосфера.
У цей важкий для всієї країни час, віруючі повинні бути в авангарді всіх соціальних проектів спрямованих на зцілення народу і відродження духовних цінностей.
Ісус Христос сказав: – “ідіть і навчіть всі народи” …!
Давайте залишимо зону нашого комфорту і будемо слухняними учнями!