Благословенний Різдвяний день 8 січня 2016 року.

Питання було – їхати чи не їхати з Різдвяним привітанням до наших захисників на передову. Ожеледиця на дорогах страшна, але вирішили, помолившись, їхати.

 
І ось північ, ми тільки-но повернулися з дітьми додому. Проїхали 424 км по суцільній ковзанці. Але все недаремно:
Відвідали, послужили, помолилися, поспівали і передали різдвяні подарунки
–у 61 мобільному госпіталі, нашому рідненькому,
–у штабі батальйону,
–на 2 ротних опорних пунктах
–та на 4 блокпостах.
Враження важко передати!

 
Коли дорослий “дядя” з автоматом та у броніку плаче, почувши “Ой, у Віфлеємі весела новина”, повірте, це дорогого коштує! Ще мене вразило, що тільки-но ми починали співати різдвяних пісень, солдати знімали каски та шапки і схиливши голови слухали, інколи підспівуючи.

 
Дякуємо усім хто в молитві нас згадував перед Богом, поїздка була важкою але дуже благословеною – ми солдатам нагадали, що народ, що сидить у темряві донецьких степів Світло побачить велике…
Дякую моїй кращій половинці Альона Болестевій, що дозволила старшим дітям поїхати зі мною.

Поміч була неоціненна!

Служіння воїнам у Широкіно.

Поки в країні йде війна за право розділяти і володарювати у мене була можливість в рамках капеланського служіння з’їздити на іншу війну, яка вже давно не в топі новин.
Як і минулого разу, з капеланом Олегом Курдіним відвідали батальйон морської піхоти в Широкіно, тих хлопців, які місяцями безвилазно живуть на позиціях, хто в окопах, хто в напівзруйнованому будинку і тримають наші рубежі під Маріуполем.

Немає потреби розповідати про те, що хлопцям на “передку” духовна підтримка потрібна не менше, ніж зброя і продукти і наше головне завдання – це душепасторская опіка воїнів.
Після прибуття до Маріуполя, наша місія почалася із зустрічі з капеланом Альбертом Хом’яком, якому ми особливо вдячні за постійну допомогу нам у цьому служінні.

Ближче до вечора, після реєстрації в секторі «М», відвідали «Республіку Пілігрим» – реабілітаційний центр для дітей, які колись жили на вулицях. Там мали честь помолитися разом з дітьми і поспілкуватися з ними.

Після «Пілігрима», з’їздили на молитовну кручу де молилися за Україну і наших воїнів.

На наступний день висунулися в Широкіно на одну з позицій де провідали солдат.
На посту нас зустрів “вартовий” з підозрілим поглядом.

Те, що колись називалося санаторієм.

Застряг в стіні і не розірвався снаряд від РПГ.

Молитва за Широкіно.

У цій поїздці ми мали честь бути присутніми на клятві морського піхотиня. Наша присутність, як священиків додавала цьому особливого значення.

Доводилося допомагати не тільки духовним повчанням. Фізичну працю ще ніхто не відміняв. Зміцнюємо позиції.

Тепер жодна “муха» не пролетить.

Під час бою, капелан – парамедик. Його завдання виносити поранених з бою і надавати першу допомогу. Так що курс тактичної медицини обов’язковий.

Черговий по кухні.

Дуже важливо було для хлопців спілкування зі Словом Божим. На моє здивування була маса питань на духовні теми, як на загальних зборах, так і в бесідах на одинці.

Звичайно ж благословінням стало проведення таїнства Причастя. За усіх, хто брав участь у цьому служінні було видно, як багато це значить для них.

Хочеться згадати слова Апостола Павла: “Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати; для підзаконних був, як підзаконний, щоб придбати підзаконних …” (Перше послання до Коринтян 9:20)
У нашому випадку Павло ймовірно сказав би: “Для морпіхів я був, як морпех, щоб придбати морпіхів”)

Завершили ми свою поїздку, з того місця, де і почали – з молитовної кручі.

Спасибі всім, хто молився про нас і допомагав. Нехай Господь благословить Вас.
Моліться за наших воїнів і капеланів, які поруч з ними.

Служіння в секторі М.

2 листопада групою капеланів, Кріп Андрій, Кузнєцов Руслан, Сергій Маестро, ми виїхали з Бердянська на нашій капеланській бронемашині в сектор М.
У блок поста Бердянська ми зустрілися з іншою групою, Олеся Долина (капелан), Борис Пелех (волонтер) і двоє братів по вірі.

Хлопці везли куплений нами всіма намет для капеланів в розташування першої танкової, де буде стояти  як «капличка», місце збору всіх хто бажає мати спілкування зі священиком.
Як зазвичай нас зустрічали в першій танковій привітно, завжди раді нашому приїзду. Зустрічав нас капелан Леонов Григорій і Комбат перший танкової.

Розвантаживши автомобілі, нас запросили за стіл і після смачних частувань (респект і повагу кухареві з перших танкової) ми розбилися на дві команди, одна команда розпочала підготовку до служіння, інша команда, разом з виділеними комбатом в помічники солдатів ми почали встановлювати наш намет .

Служіння (слово євангелія, пісні) ще йшли коли ми закінчили встановлювати намет і підключилися до спільного служіння. Вже сутеніло і фото з встановленним наметом не вийшло.
Романси Олесі Доліної й патріотичні пісні Сергія Маестро були на висоті !!!
Було свідоцтво нашого брата Руслана Кузнєцова про те як з Богом він долав труднощі солдатської служби в зоні АТО, видно було що це свідчення торкнулося сердець солдатів.

Після служіння були особисті індивідуальні спілкування з солдатами.
Радує те що в першому танкової проходять щоденна служба капеланів нашого батальйону, а це означає, що Духовні наставники для солдатів є завжди.
Трохи про сумне.

Група на чолі з Олесею Доліної вирушила далі в розташування 23 бригади, але вже по дорозі ми дізналися, що їх машина поламалася і вони мали потребу в допомозі, приїхавши до них оцінивши ситуацію ми прийняли рішення відтягнути машину в Маріуполь на перший блок пост, оскільки вже було пізній час. Нам дозволили залишити машину до ранку. Через деякий час приїхала допомога з 23 бригади та забрали наших капелан у своє розташування.

І так є потреба, машина стоїть на ремонті і полетів в машині генератор (машина мерседес спринтер) хлопці приїхали з Києва і їм ще треба повернуться на неї додому.
Усім, кому не байдуже, прошу надати грошову допомогу на ремонт машини, номер картки 4149 4978 2389 3211 Глущенкова Оксана, в перекладі вкажіть що на ремонт машини.

Я хочу висловити свою подяку всім тим людям, які брали участь у допомозі солдатам АТО. Ми дуже вдячні і вдячні за надану вами матеріальну підтримку, за небайдуже ставлення до проблеми нашої країни, за Вашу людську сердечність і милосердя. Ваша допомога – це неоціненна і відчутна підтримка, солдатам АТО. Ви даруєте не просто матеріальні цінності, а даєте віру і надію в краще нашої України. Нехай Ваша доброта і щедрість повернуться до Вас сторицею.
Без вашої допомоги – це неможливо !!!

Низький уклін за постійну грошову допомогу, Українській діаспорі в місті Квебек (Канада) а також допомога, через чудову сім’ю Литюк Олег і Наталя, Брату Сергію та його сім’ї з міста Коростень та волонтерам міста Енергодар.
Група капелан на чолі Олесі Доліної продовжують нести служіння в 23 бригаді.