Ruslan Ros поїздка в АТО.

З 07 по 10 липня 2016 року відбулася поїздка до зони АТО “Першого Українського батальйону віськових капеланів”. Спільно з капеланими Андрієм та Сергієм з міста Хмельницьк, Євгенієм з Кривого Рогу, Русланом з Маріуполя.
Ми відвідали базу добровольців УДА, де провели наше служіння, капелан Дамир Ваисов співав свої авторські пісні, прославляючи Господа. Були свідчення, було спілкування та молитва покаяння, повторили молитву примирення з Господом близько 20 побратимів.

В той самий день ми відвідали воїнів в Широкине, спілкування та розповіді з життя як Христос змінив особисто кожного з нас, пісні під гітару та в завершення молитва в якій ще п’ять морпіхів примирилися з Господом.

Наступний день ми відвідали дві позиції в Гранітному, служіння бійцям це велике благословіння, особливо де крайні позиції, хлопці кажуть, що дуже не вистачає спілкування, молитви, підтримки та звісно гітара робить своє. В завершення ще сім чоловік прийняли Христа в своє серце!

Капелани привезли з Хмельницька, трохи гостинців та свіжих лавашів, на позиції ми привезли газованих напоїв, саме в жару це дуже доречно.

В цей раз в нас зламалися дві машини, ми не все змогли зробити те що запланували, але є певний успіх та плід, на це є воля Божа і ми Його славимо.

Дякую сестрі Оксані за те що придоставила нам свій будинок для ночівлі. Дякую капелану Євгеній Коваленко за те що був та служив разом з нами.

Дякую всім хто жертвує гроші на служіння в АТО, молюсь за кожного з Вас! Шкода, що до капеланів Василя та Олега ми так і не доїхали через поломки джипів.

                                                                                                                                                                      Ruslan Ros

Alex Belyi поїздка в дитячий табор.

Отже, пройшла друга зміна дитячого табору «UA generation 2016». Програма табору була від фонду «Возлюби», проживання та харчування забезпечив фонд «Країна понад усе». Було 120 дітей і підлітків, частина з АТО.

Капеланили всю зміну- вранці, на лінійці табору підіймали прапор під гімн України, молилися «Отче наш». Діти так швидко вивчили цю молитву!

Часто був спікером в програмі табору – розповідав дітям як військовий капелан про патріотизм, як Господь діє на фронті, навчав молитві.

Вечорами, коли стемніє, проводили найцікавішу гру – охорона прапора України. Троє дітей з кульками наповненими водою – охороняли, троє «диверсантів» з вожатих, намагаються чесно “поцупити” прапор.

Охорона у військовій касці і зазвичай в шортах, поруч блок-пост з мішків з травою, підходи в «розтяжках» – (дзвіночок і пластикові пляшки на мотузочці – а то вожаті часто прапор відводять) і система чітких правил гри. Діти другий рік задоволєні від цієї гри.

Цього року наш батальйон розробив і провів курс з надання долікарської медичної допомоги адаптований під дітей – типи кровотеч і як їх зупинити, як з підручних засобів надати допомогу, в яких випадках застосовувати джгути, бинти, як евакуювати в зелену зону. Два дні теоретичних занять і день практики.

Теорію поводили капелан-психолог Альбіна і я.

На практику приїхали гості – комбат Ros, капелан Андрій (провів цікаві стрільби з лука), Сергій Ярослав і Дмитро (показав як працювати з міношукачем і мінну безпеку), журналістка батальйону Вікторія.

На заняттях зробили «бойову» обстановку – хлопки петард, «розтяжки», димові шашки. Розклали по табору «поранених» з різною важкістю ушкоджень. Діти із задоволенням носилися по табору, виконуючи завдання.

Після гри прохали нас знову, провести гру. У нас вже закінчилися петарди з «розтяжками», запустили гру по другому колу без них. В останній день табору провів молитву благословення вожатих – вивів всіх їх на сцену і 120 дітей підняли руки і молилися за них, благословляючи, дякуючи за них Бога і бажаючи хороше в їх життя.

На вечірній програмі розпалили велике багаття на галявині, всім бажаючим запропонував Євангелія в камуфляжній обкладинці. Дітки за 4 хвилини взяли рівно 101 штуку – віддав і своє, що в формі ношу.

Наступна зміна почнеться в четвер, але на іншій основі. Прохання молитися за подальше служіння в дитячому таборі.

Alex Belyi.

Служіння в зоні АТО. Руслан Рос.

В наступний  день після служіння морпіхам ми відправились на зустріч нашим братам капеланам, які вже були в 53-й бригаді!
Володимир Болестєв та Віталій Нартов вже  одне служіння там провели в цій бригаді.
Обговоривши з замполітом захід, який ми спланували та визначивши місце де будемо служити, почали приходити люди.

 
Господь веде кожен раз по новому і кожне служіння відрізняється! Прийшло солдат близько 25 чоловік, всі слухіли з задоволенням, авторські пісні Дамира Ваісова в парі з Володимиром Болестєвим зробили свою справу, хлопці почали підспівувати, сміятися.

Як завжди я розповідав хто ми капелани та для чого ми в АТО, молився за вояків які всі разом обнялися та стали в коло.

Василь Іванович пропонував молитися молитвою покаяння, більшість хлопців повторили цю дуже важливу молитву, запросили Господа в своє життя! Були особисті спілкування та багато запитань які турбують захисників. Це була командна робота та дуже благословенний час. Господь по особливому благословляє в таких місцях та діє!

 
Далі шлях наших капеланів лежав в 59-у бригаду до Олександра Данелюка про це буде пізніше!

Молимось та робимо Божу справу разом!

Служіння в зоні АТО. Руслан Рос (продовження).

Наший шлях продовжився в сторону с.Бердянське та Широкине, мета як завжди послужити тим, хто несе службу в складних умовах.
В тих краях ми зустріли волонтерів з Києва та Гешу Ушивец. Приємно зустріти знайомих, які роблять теж саме, що й ми.

 
Ми служили морпіхам, розділилися на дві групи та пішли по різним позиціям. Були молитви, чудове спілкування, профілактичні поради бійцям. Вони готуються на ДМБ і потрібно, щоб були підготовлені. Разом пили чай та вечеряли. Були молитви покаяння.

Ввечері ми переїхали в 23-ю бригаду.
Продовжили вечірнє служіння невеликим концертом, проповіддю, молитвою покаяння, роздача малюночків від дітей, загальною молитвою за солдатів та їхні сім’ї!

Це було неймовірно, ми з різних місць, але відчуття ніби то ми знаємо один одного вже декілька років!

Господь об’єднує та дає мир в серці!

Служіння в зоні АТО. Руслан Рос.

Початок нашого служіння  19 травня 2016року.
По дорозі в АТО, заїхали в Запоріжжя до Ольги Великої на роботу в дитячий садочок. Дітки нам приготували малюночки для вояків, але ми з задоволенням спілкувалися з дітьми та відповідали на їхні питання. Наше служіння триває, робимо добро разом!

Далі буде…

Пасха.

Мені здається, що Бог шиє прекрасну українську вишиваночку у якій кожен з нас – особлива ниточка, яка додає цим витворам Божої премудрості своєї неповторної краси.

Ольга Ставицька, Сергій Швець, Ірина Півень, Ангеліна Устименко, Руслан Ros, Пітер Тетяна Chepelyuk, Сергій Iashnik, Григорій Леонов, Олена Болестева, Олександр Болєстєв, Оленка Болестева, Маргарита Войко, Сергій Верьовкін, Максим Хіжній, Олена Калюжна, Galyna Kyriyenko,. .. і ще багато дітей та молоді, їхніх батьків та вчителів Пологівського, та Чернігівського районів Запорізької області.

1-2 травня 2016 року служитель 1 Українського батальйону капеланів Володимир Болєстєв спільно з молоддю баптистської церкви села Чапаєвка провів 8 святкових Великодніх богослужінь на “0” позіціях наших бійців в районі Старогнатівкі-Гранітного.

Проповіді, пісні, молитви – така була ціль Пасхального виїзду на передову. І поставленої мети ми досяглі. По-перше, наш приїзд був несподіванім. Хлопці думали, что “мирні” усі зараз святкують вдома, тому сюрприз вдався)))

По-друге, вже більше двох діб наші воїні у повній готовності до провокацій супротивника. Але підрозділи спокійні, злагоджені, тверді духом!

“Вам не страшно їхати сюди та ще й дітей везти із собою?” – це питання не застало мене зненацька. Тільки вранці я проповідував в нашій сільській церкві, що Своїм воскресінням Христос звільнив нас від страху смерти. Жало смерти вирване, ад переможений – це віра дітей Божих.

Саме до такой віри кликали ми бійців. І вони слухали, вони повторювалі молитви за нами, вони молилися самі, хто вголос не соромлячісь, хто пошепкі … Слово Боже живе и дієве, перевірено життям! Бажаючі у подарунок отримали солдатські Нові Заповіти.

Молодь самовіддано служила цим дядькам, хлопцям і дідам, а вони в свою чергу, трохи по-ведмежому, але лагідно и ніжно проявляли увагу і чоловічу галантність перед дівчаткамі)))

Друзі мої, те, що ми робимо спільно, це не міряється грошима, мішкамі, коробками чи пакунками.
Ваша праця вимірюється глибиною, висотою, шириною  Величчю Неба і любов’ю Божою!

І настане, я вірю, той час, коли втомлені від жіттєвих доріг та битв ми зберемося у ніг нашого Спасителя и складемо усю честь и славу Тому, Чією силою ми живемо!
І поряд з нами будут сотні и тісячі воїнів, наших братів у Хрісті, чиї руки ми тримали своими молитвами і добрими справами!
я ВІРЮ!